Як кішки обирають свого господаря

Ви помічали, як це буває? У домі повно людей — чоловік, діти, онуки забігають, — а кіт чомусь щовечора вкладається саме на ваші коліна. Не на чиїсь, а на ваші. І ви вже й самі не пригадаєте, коли це почалося. Просто одного разу зрозуміли: він обрав вас.

Я довго думала, що це випадковість. Що мій рудий ходить за мною по кімнатах просто тому, що я найчастіше вдома. А потім почитала, що кажуть фахівці з котячої поведінки, — і виявилося, усе не так просто. Кішки справді обирають. І роблять це не наосліп.

Чому кіт прив’язується саме до однієї людини

Хоч кішки й мають славу незалежних та свободолюбних, рано чи пізно більшість із них таки виділяє когось одного. Цю людину вони вважають своєю. Ні, до решти домашніх вони не зляться, не сахаються — просто ласку, довіру й оте тепле муркотіння на колінах бережуть для обраного.

І ось що цікаво: справа зовсім не лише в мисці. Багато хто думає, що кіт любить того, хто годує. Мовляв, поклади корм — і ти головний. Та насправді все хитріше. Кішка може спокійно їсти з ваших рук і при цьому вважати своїм хазяїном зовсім іншу людину. Годувальник для неї — у кращому разі «хазяїн номер два», запасний варіант на той час, поки улюблений на роботі.

Безпека — це те, з чого все починається

Найперше, що кіт шукає в людині, — спокій. Він обирає того, поруч із ким почувається в безпеці. Того, хто не лізе з обіймами, коли цього не хочеться. Хто гладить тоді, коли треба, а не тоді, коли заманулося людині. Хто розуміє з півслова або короткого «мяв».

Знаєте, у чому парадокс? Іноді улюбленцем кота стає той член родини, який начебто й не дуже за ним упадає. Не тягне на руки щохвилини, не тискає, не сюсюкає. Просто сидить собі спокійно, займається своїми справами — і дозволяє коту підійти самому. От саме до таких людей кішки й тягнуться. Вони цінують того, хто поважає їхні межі й дає їм простір.

А ось гучна, метушлива, нервова людина кота насторожує. Навіть якщо вона обожнює свого пухнастика всім серцем. Для кішки важлива передбачуваність — щоб усе було рівно, спокійно, без різких рухів і криків.

Гра, час і трохи терпіння

Кішки — створіння рухливі, ігри вони люблять змалечку й до старості. Тому той, хто знаходить пів години повозитися з вудкою чи м’ячиком, має всі шанси стати обраним. Спільна гра для кота — це не просто розвага. Це один зі способів зблизитися, відчути одне одного.

До речі, дослідники якось перевірили, що коти люблять найбільше: смачну їжу, нову іграшку, цікавий запах чи спілкування з людиною. І знаєте, що перемогло? Спілкування. Для більшості котів живий контакт із людиною виявився привабливішим навіть за їжу. Тож наступного разу, коли ваш пухнастик треться об ногу, пам’ятайте — це не лише про корм.

Як кіт показує, що обрав саме вас

Зрозуміти це насправді нескладно. Кіт сам усе підкаже — треба лише придивитися. Ось кілька знаків, які важко сплутати:

• він із радістю проводить із вами більше часу, ніж з іншими;
• відчуває ваш графік — знає, коли ви повертаєтеся, і зустрічає під дверима;
• спокійно терпить купання та вичісування, хоч це не найулюбленіші процедури;
• приносить вам свої іграшки чи перетягує лежанку ближче до вас;
• дозволяє гладити будь-де — навіть животик, а це для кота справжній знак повної довіри.

Оте перевертання на спину з відкритим черевцем — окрема історія. Живіт у кішки — найвразливіше місце. Показати його вона дозволяє лише тому, кому довіряє беззастережно.

Коли любові забагато

Буває й так, що прив’язаність переростає в надмірну. Кіт починає нервувати під час вашої довгої відсутності, ревнувати до інших домашніх чи навіть до сусідського пса за вікном. Щоб така прив’язаність не перетворилася на проблему, варто з самого початку приділяти увагу вихованню. Спокійному, лагідному, але послідовному.

Найлегше порозумітися з кошеням. Перші тижні життя — особливий період: усе, що маля бачить і переживає тоді, лишається з ним надовго. Кошеня, яке зростало поруч із однією людиною, прив’язується до неї глибоко й на все життя. Але й дорослий кіт здатен прийняти нового хазяїна — просто на це піде більше часу й терпіння.

А може, це вони нас обирають?

Багато хто з господарів розповідає дивовижні історії. Як кошеня саме прибилося до них на вулиці й більше не відпустило. Як облізлий двірний кіт обрав один-єдиний поріг із сотні. І знаєте, у народі давно вірять, що це не людина обирає кота, а кіт людину. Що в цих тваринок є якесь особливе чуття, ледь не зв’язок із потойбіччям. Чи правда це — кожен вирішує сам. Але щось у цьому таки є.

Головне пам’ятати: кожен кіт — окремий, неповторний характер. Хтось ластиться з першого дня, а хтось лишається сам по собі — і це теж нормально. Незалежність зовсім не означає, що тваринка не здатна любити. Просто свою любов вона покаже тоді й так, як вважатиме за потрібне. А коли покаже — ви це точно ні з чим не сплутаєте.