Цей буряковий суп на кефірі рятує мене все літо: готую через день і не можу зупинитися

Цей суп я відкрила для себе кілька років тому — і відтоді жодне літо без нього не обходиться. Як тільки на термометрі переповзає за тридцять, у мене вже стоїть наготова велика каструля в холодильнику. Готую його буквально через день, бо з’їдається миттєво: і чоловік мете, і онуки не відмовляються.

Найбільше ціную його за те, що морочитися майже не треба. Жодного варіння на плиті в спеку, жодної задухи на кухні. Буряк, огірочки, пучок зелені, кефір — і за пів години прохолодна страва вже чекає свого часу. А ще він легкий: після такої тарілки не хилить у сон, навпаки — стає свіжо й бадьоро.

Що знадобиться

буряк — 4 невеликі коренеплоди;
свіжі огірки — 2–3 великі;
яйця — 6 шт.;
зелена цибуля — пучок (близько 100 г);
петрушка — 50 г;
кріп — 50 г;
сметана — 4 ст. ложки;
кефір 2,5% — 800–900 мл;
вода мінеральна негазована або фільтрована — 1,1–1,3 л;
гірчиця — за смаком;
сіль, цукор — за смаком;
лимонний сік — за смаком.

Як я готую

Спершу беруся за зелень. Кріп і петрушку дрібно січу й висипаю в окрему миску. Туди ж додаю ложечку гірчиці та три жовтки від варених яєць. Усе це розминаю виделкою, поки не вийде однорідна жовтенька паста — саме вона дає супу той особливий смак, заради якого все й затівається.

Перекладаю масу в каструлю, додаю нарізану кружальцями зелену цибулю. Відварений буряк натираю на крупній тертці — і одразу до решти. Огірки ріжу тонесенькою соломкою, а білки від яєць (і ще кілька цілих) кришу кубиками. Кладу сметану, добре все перемішую.

Тепер вливаю холодний кефір, солю, додаю дрібку цукру та трохи лимонного соку. Потроху доливаю крижану воду, доводячи суп до потрібної густини. Останній штрих — у холодильник на годину-дві. Хай настоїться, охолоне як слід і всі смаки подружаться. Розливаю по тарілках — і за стіл.

Кілька хитрощів, до яких я дійшла з досвіду

Буряк краще запекти в духовці, а не варити. Так він зберігає колір насиченим, не водянистий і солодший на смак — суп виходить яскраво-малиновим, а не блідим.

Кефір беріть не найкисліший. Якщо він уже перестояв і відверто кислить, страва вийде різкуватою. Тоді рятує ложечка сметани більше або трохи холодного молока — і баланс відновлюється.

Не лийте всю воду одразу. Хтось любить густіший суп, ближчий до окрошки, хтось — рідкий, як прохолодний напій. Доливайте поступово й куштуйте.

Огірки додавайте перед самою подачею, якщо готуєте велику порцію на кілька днів. Вони пускають сік і трохи м’якнуть, а так залишаються хрумкими.

Скибочка лимона чи кубики льоду прямо в тарілці — і суп стає ще освіжаючішим. У спеку це справжній порятунок.

А ще його зручно брати з собою. Перелили в банку чи термокухоль — і маєте легкий обід на роботу або на дачу, який не зіпсується на сонці так швидко, як щось м’ясне.

Спробуйте хоч раз — і, підозрюю, ваше літо теж міцно потоваришує з цим супом. Смачного!