2 роки прожив у приватному будинку і з’їхав. Повертатись не хочу. Розповідаю чому

На цілих два роки я обміняв квартиру на приватний будинок. За цей час я отримав чимало задоволення, але повернутися до такого способу життя не планую. Зараз поясню чому.

До 17 років я жив у власному будинку, аж до вступу в університет. Під час навчання довелося змінити кілька орендованих квартир, тож з життям у них я також знайомий. Згодом у мене з’явилася хороша робота, стабільний дохід і можливість переїхати в приватний будинок, чим я одразу ж скористався. Справді, різниця між приватним будинком і квартирою колосальна, і свої думки з цього приводу я поясню детально.

Основна перевага приватного будинку, на мою думку, — це абсолютна свобода. Найприємніше, що ця свобода відчувається вже з перших днів заселення. Немає сусідів із їхніми постійними ремонтами, немає дітей, які топають, як слони, по підлозі.

Живучи в приватному будинку, зникає страх бути затопленим сусідами зверху. А якщо вже сам забув вимкнути воду у ванній і затопив передпокій, то тобі буде соромно тільки перед собою, адже до тебе ніхто не прийде зі скаргами.

У будь-який день тижня, вдень чи вночі, я міг свердлити стіни, бити кувалдою по підлозі або слухати на повну гучність улюблену музику. Ніяких скарг від сусідів не було, і це справді свобода!

Ще один вагомий плюс приватного будинку — це наявність власної території. Дуже зручно посадити кілька грядок із зеленню, а потім використовувати її за потребою: в салат або просто пожувати. А груші й яблуні? Теж корисна річ.

Якщо влітку я хотів поїсти шашлику, не потрібно було їхати в ліс і шукати місце для багаття — достатньо було вийти на задній двір. Те саме стосується і купання: захотів — поставив надувний басейн на траві й влаштовуй собі водяні вечірки. А можна і баню побудувати, якби було бажання.

Приватний будинок, баня з басейном і мангал — це все чудово, але є і мінуси — за все треба платити, і цього не уникнути.

Основний мінус проживання в приватному будинку — це значні фінансові витрати. Такий будинок ідеально підходить для тих, хто готовий вкладати не лише час і сили, а й взяти на себе велику матеріальну відповідальність.

Мій будинок був «середнім» за комфортом, тому оцінюватиму саме такі умови. Центрального опалення в мене не було, зате була пічка, яка вимагала певного догляду. Те саме стосується і гарячої води: якщо бойлер виходив з ладу, ремонт доводилося робити за свій кошт.

Не буду сперечатися, можливо, мені просто не пощастило, але і бойлер, і пічка виходили з ладу. І коли це трапляється, повірте, всі інші справи й турботи відходять на другий план.

Немало часу йде на догляд за ділянкою. Взимку, наприклад, треба чистити сніг, а влітку й восени — прибирати траву, листя й опалі фрукти. Звичайно, це можна і не робити, ніхто ж не сваритиме, але не доглянутий двір — не найприємніше видовище.

Зрозуміло, що комусь такі турботи будуть до вподоби, але особисто я не готовий поки що витрачати стільки часу на подібні заходи. Час для мене дуже важливий, і я думаю, що зайняті люди мене зрозуміють.

Не на останньому місці стояла й мобільність. Як правило, приватні будинки розташовані в передмісті. Це означає, що до роботи або інших справ доведеться добиратися на маршрутках чи автобусах, а то й електричках. Звісно, ці незручності зникають за наявності автомобіля, але з’являються додаткові витрати на пальне й утримання авто.

Висновок? Приватний будинок, навіть незважаючи на всі мінуси й недоліки, — це чудово. Але гідно витримати всі випробування вільного життя зможуть лише ті, хто має достатньо хороший дохід і вільний час. На жаль, на даний момент це не для мене.