Прищеплюю на одну яблуню одразу декілька сортів. Як це зробити, розповідаю

Я вже понад двадцять років займаюся щепленням плодових дерев, і для мене це не просто корисна навичка, а справжнє задоволення. На кожному дереві в саду росте одразу кілька сортів, і це неймовірно зручно та ще й дуже красиво. Уявіть собі яблуню, де з одного боку достигають червоні плоди, з іншого — жовті, а ще з іншого — зелені з рум’яним бочком. Для мене це справжнє диво, створене власними руками.

Мій город зовсім невеликий — трохи більше двох соток, тому місця для фантазії обмаль. Ростуть у мене дві яблуні й одна груша, три молоденькі сливи, три вишні, червона та чорна смородина, кілька сортів аґрусу. Нещодавно посадила чотири абрикоси, які виростила сама з кісточок. Захоплююся також виноградом — маю п’ять сортів. А ще я давно і безнадійно закохана в квіти: ними зайнята майже третина ділянки, кожен клаптик землі щось та прикрашає. Але повернуся до щеплень.

На яблуні сорту Жигулівка у мене прищеплений один сорт Північний синап і три гілки Симиренка. Інша яблуня, Спартак, колись мала аж шість різних сортів: Дочка Папіровки, Антонівка, Штрейфлінг, Жигулівське і ще два літні сорти, назв яких я вже й не згадаю. Для мене головне — щоб яблука були смачні. З часом сам сорт Спартак мені розчарував, і я його зрештою прибрала зовсім.

На груші поки що ростуть три сорти, але маю надію з часом додати ще. З власного досвіду скажу: дуже важливо дотримуватися правила сумісності. На одному дереві краще поєднувати літні та осінні сорти, на іншому — осінні й зимові. Щеплення найкраще робити перед початком сокоруху, використовуючи свіжозрізані живці, яким не більше тижня.

У наших умовах я зазвичай щеплюю з середини березня до середини квітня. Коли беруся за весняну обрізку, то одразу й роблю щеплення. Іноді доводиться трохи затриматися через погоду, тоді працюю вже на початку сокоруху. У такому разі сік швидше доходить до прищепи, і приживлюваність у мене майже стовідсоткова.

Двох яблунь нашій родині цілком вистачає: і на сушіння, і на соки з компотами, і на зимові запаси у свіжому вигляді. Та й протягом усього сезону яблука їмо із задоволенням.

Живці я використовую тільки свіжі, щеплю безпосередньо перед сокорухом, орієнтуючись на погоду свого регіону. Дуже важливо правильно зробити зрізи і на підщепі, і на прищепі, щоб шари камбію співпали хоча б з одного боку. Спочатку відпилюю гілку на підщепі, залишаючи пеньок не менше 10 см, і гострим щеплювальним ножем вирізаю клин. На живці залишаю три бруньки, верхній зріз роблю прямим і замазую садовим варом, а нижній формую клином відповідного розміру.

Поєдную камбій, щільно притискаю і обережно фіксую ізоляційною стрічкою. Усі відкриті зрізи ретельно замазую садовим варом, щоб не потрапила інфекція. Так щеплення залишається до наступної весни, коли гілочка вже добре приживається, тоді й знімаю обмотку.

Щиро бажаю, щоб у вас усе вдалося і щоб нові сорти тішили око й смак. Мене цьому ремеслу навчив вітчим — також Микола Олександрович, низький йому уклін. У нього на кожній яблуні було по сім-вісім сортів. У врожайні роки й з двох дерев яблук буває стільки, що не встигаєш переробити, а ж хочеться різноманіття. Садити багато яблунь — ще складніше, бо плоди просто пропадатимуть. Тож щеплюйте, експериментуйте й радійте новим смакам у власному саду.