Піч–кабиця забутий атрибут південноукраїнських сіл. Пам’ятаєте такі?

Піч-кабиця – це унікальний атрибут південноукраїнських сіл, який зник із побуту, але залишився в пам’яті старших поколінь. Вона мала своєрідне призначення та конструкцію, яка відрізнялася від традиційної хатиної печі.

Кабиця була популярною в південних регіонах України, зокрема на території сучасного Білгород-Дністровського району. У 70-х роках минулого століття такі печі можна було побачити майже в кожному сільському дворі. Її головна особливість полягала в тому, що кабиця була розташована на вулиці, часто у садку або поблизу двору, під спеціальним навісом. Навіс, зазвичай, робили з очерету або шиферу, щоб захистити піч від дощу та спеки.

Такі печі будували для різних потреб, але найчастіше для приготування їжі влітку. Це було особливо зручно під час великих родинних свят, як-от весілля, поминальні обіди або проводи до армії. Окрім цього, кабиця допомагала уникнути надмірного нагрівання будинку під час приготування їжі, адже в хаті влітку і так було дуже спекотно.

Палити влітку піч у хаті та готувати на ній, коли надворі +35 С було дуже не комфортно. Тому і придумали альтернативу домашній печі, яку зручно було використовувати надворі.

Кабиця мала просту, але водночас ефективну конструкцію. Вона складалася з основної печі, зробленої з глини або цегли, на якій встановлювали казан для приготування страв. Вогнище розташовувалося внизу, а дим відводився через просту димову трубу або навіть просто на відкритий простір. Паливо для кабицї використовували традиційне – дрова або солому.

Печі, розташовані всередині будинку, ніколи не називали кабицями. Це була виключно вулична конструкція, яка зникла з побуту разом із приходом сучасних газових і електричних плит.

На жаль, сьогодні кабиця – це лише спогад про минулі часи. Лише деякі старожили пам’ятають і можуть розповісти про цей важливий елемент побуту українського села. Проте її функціональність і простота роблять кабицю цікавим прикладом народної архітектури та пристосованості до кліматичних умов.

Зберігаючи такі історичні деталі, ми можемо краще зрозуміти життя наших предків і їхні традиції, а також надихатися їхніми винаходами для створення сучасних, але водночас екологічних і економних рішень у нашому побуті.