Лавочка біля під’їзду — це зручність чи вічне джерело конфліктів?

Сьогодні у дворі стався один із тих випадків, після яких довго стоїш і думаєш: це що, серйозно зараз було?

Виходжу з під’їзду — на лавочці сидять дві бабусі з пакетами і дідусь. Звичайна картина, нічого особливого. І тут підлітає сусідка з четвертого поверху — з таким виразом обличчя, ніби вона щойно виявила незаконне збіговисько.

— Потрібно прибрати цю лавочку! — заявляє вона, не вітаючись.

Я зупинилась. Перепитую:

— Яку лавочку? Оцю?

— Оцю. Ось цю, біля під’їзду. Вона заважає.

— Але це ж лавочка, — кажу я, намагаючись зберігати спокій. — Вона тут для того, щоб на ній сиділи.

— Але вони сидять довго.

Я чесно кажу — в цей момент я відчула, як у мене щось перемкнулось у голові. Ну тобто… довго? Може, введемо ліміт часу? Три хвилини на лавочці — і все, виметайся?

— А скільки треба сидіти? — питаю.

— Ну не знаю. Але вони сидять тут годинами.

Я оглянулась. Дві жінки похилого віку тримали важкі пакети і явно просто відпочивали. Дідусь тихо дивився на телефон. “годинами”. Ага.

— Вони чекають таксі, або доньку, або просто відпочивають після магазину, — кажу я вже трохи різкіше. — У них вік такий, що стояти складно.

— Але мені це не подобається!

І ось тут я вже не витримала.

— А мені не подобається, що в нашому дворі не вистачає нормального освітлення. І що сміттєві баки стоять занадто близько до дитячого майданчика. Але ж ми не вимагаємо прибрати майданчик?

Вона стояла і дивилась на мене з видом людини, яка звикла, що їй поступаються. Мовчала. Потім розвернулась і пішла.

Я залишилась стояти, і мені довго не вдавалось заспокоїтись. Тому що проблема — не в лавочці. Лавочка стоїть там, де й повинна стояти, і виконує свою роботу ідеально. Проблема в тому, що деяким людям некомфортно, коли в полі зору є щось живе, тепле і незаплановане. Якщо чесно, я вже чекаю моменту, коли хтось почне скаржитись на дверну ручку — бо за неї беруться всі і занадто часто.

Знаєте, що найдивніше? Ця сусідка точно має вдома диван. Сидить на ньому годинами — і ніхто ж не вимагає його прибрати. А ви як думаєте — лавочка біля під’їзду це зручність чи вічне джерело конфліктів із сусідами?