Коли я піду, я не хочу, щоб ти дуже сумувала…

Коли мене не стане, не дозволяй смутку заповнити твоє серце… Тримай мовчання, збережи слова для інших моментів і згадуй ті щасливі миті, які залишили теплоту в твоїй душі..

Коли я засну, дайте мені відпочити. Я пішов з певною метою. Якщо тобі не вистачатиме мене, не кажи нічого, а в тиші шукай мою присутність у моєму домі, моїх книгах, моїх листах і моїх фотографіях. Також у тих паперах, які я писав поспіхом.

Одягай мої сорочки, мій светр і мою куртку. Ходи в моїх черевиках. Моя кімната твоя, як і моя подушка та ліжко. Якщо буде холодно, загорнися в мої шарфи. Насолоджуйся шоколадом, який я залишив для тебе. Слухай ту пісню, яка мені так подобалася, користуйся моїм парфумом і доглядай мої рослини.

Коли мене поховають, не бійся, дозволь сльозам литися, а вітер нехай пестить твоє обличчя.

Якщо будеш дуже сумувати за мною, намагайся це приховати і шукай мене в дітях, в каві, в радіо та в тих місцях, де я зазвичай ховався. Ніколи не вимовляй слово “cмepть”.

Іноді бути забутим сумніше, ніж помеpти кілька разів і все одно бути згадуваним.

Коли я засну, принеси квіти на мою могилу і кричи на всю силу, що життя триває. Полум’я життя не згасає лише тому, що мене немає. Ті, хто хто справді «живуть», ніколи не помирають повністю, вони лише засинають тимчасово.

Коли я піду, простягни руку і ти відчуєш мій дотик, ти будеш знати, що я завжди буду поряд з тобою. І одного дня, з посмішкою, ти відчуєш, що я повернувся, щоб залишитися з тобою назавжди…