Чому лід із домашньої морозилки каламутний, а в ресторанах — прозорий. Відповідаємо

Чи звертали ви увагу, що лід із домашньої морозилки часто виглядає каламутним, ніби матове скло, тоді як у дорогих коктейлях він майже прозорий? Річ тут не лише в красі подачі. За цією різницею стоїть ціла наука — про замерзання води, повітряні бульбашки та навіть про наше вміння чекати. Спробуймо розібратися, чому вдома лід рідко виходить кришталево чистим і чи реально виправити цю «льодову несправедливість» на звичайній кухні.

Проблема в тому, що вода далеко не така проста, як здається. У водопровідній воді містяться розчинені гази — кисень і вуглекислий газ, а також мінерали: кальцій, магній та інші мікроелементи. Коли ми наливаємо таку воду у формочки й одразу ставимо в морозильну камеру, запускається процес, який і псує прозорість.

По-перше, повітря потрапляє в пастку. Під час наливання вода захоплює дрібні бульбашки. У звичайній морозилці замерзання відбувається швидко й нерівномірно — від країв до центру. Зовнішній шар льоду схоплюється майже миттєво, утворюючи щільну оболонку. Усе, що лишається всередині — повітря та домішки, — вже не має куди подітися, тому вони збираються в середині кубика, утворюючи білу мутну серцевину.

По-друге, швидкість працює проти прозорості. Чим швидше замерзає вода, тим менше шансів у газів вийти назовні до того, як їх «запечатає» лід. Побутові морозилки якраз і налаштовані на швидкий результат, а не на ідеальну якість.

У барах і ресторанах лід — частина загального враження. Його чистота свідчить про увагу до деталей. Досягають цього не чарами, а технологіями. Професійні льодогенератори заморожують воду повільно, шар за шаром, даючи бульбашкам повітря час піднятися і вийти. Крім того, там постійно циркулює й фільтрується вода — майже без мінералів і домішок. Немає домішок — немає й каламутності.

Та й удома не все втрачено. Навіть без дорогого обладнання можна отримати цілком пристойний результат, якщо трохи «обдурити» фізику — очистити воду й уповільнити замерзання.

Перший спосіб — кип’ятіння, перевірена класика. Воду варто прокип’ятити (а ще краще — двічі), адже під час нагрівання розчинені гази активно виходять. Після охолодження воду обережно розливають у форми — це значно зменшує кількість майбутніх бульбашок.

Другий спосіб — імітація повільного замерзання за допомогою термоса або ізоляції. Для цього беруть невеликий переносний холодильник чи коробку, обкладену пінопластом, ставлять усередину відкриту ємність з водою й поміщають усе в морозилку. Завдяки ізоляції вода замерзає повільно, зверху вниз, а повітря виходить через відкриту поверхню. Каламутною залишається лише нижня частина — її легко відколоти.

Третій варіант — спеціальні «розумні» форми для льоду. Вони мають кришки та систему направленого замерзання, працюючи за принципом міні-кулера. Лід формується в одному напрямку, а всі домішки витісняються в окремий відсік, який потім просто відділяють.

Отже, секрет прозорого льоду простий: чиста вода без газів і повільне замерзання. Тепер, дивлячись на каламутний кубик у склянці, легко зрозуміти — це не брак, а результат «бурхливої» домашньої фізики. А якщо захочеться ідеалу, у вас уже є чіткий план дій.