10 порід собак із назвами, які неможливо вимовити з першого разу

Іноді я дивлюся на список порід собак і думаю: хто взагалі вигадував ці назви? Сидів увечері за чашкою чаю і вирішив ускладнити життя всім, хто колись захоче завести песика?

“А давайте назвемо її… ксолоїтцкуїнтлі!” — і все, спробуй тепер вимовити це тричі поспіль без запинки. Язик зав’яжеться вузлом.

Але за кожною з цих неймовірних назв ховається своя історія. І я готова посперечатися — поки дочитаєте до кінця, ви точно закохаєтеся хоча б у пару з цих чотирилапих див.

Празький криcарик — малий, та завзятий

Почнемо з того, хто колись рятував Європу від страшної пошесті, але про це чомусь усі забули. Празький криcарик — це не лайка чеською, а цілком офіційна назва породи. Уявіть собі: давні часи, королівський двір, і там снують ці крихітки зростом усього 20–23 сантиметри. Їхнє завдання? Ловити щурів у середньовічних містах.

І вони впоралися блискуче! Ці малюки з хваткою, якій позаздрить інший тер’єр, методично очищали вулиці від рознощиків хвороб. Хоробрі, мов леви, швидкі, наче блискавки.

А тепер погляньте на сучасного криcарика — декоративний компаньйон, якого постійно плутають із чихуахуа. Та в душі він усе той самий відважний мисливець. Важать ці песики від кілограма до трьох із половиною, живуть 12–15 років. І знаєте що? Коли дивишся в ці розумні очі, розумієш — уся їхня історія нікуди не поділася.

Ксолоїтцкуїнтлі — собака з давньою легендою

Спробуйте вимовити це вголос. Ксо-ло-їтц-куїнт-лі. Вийшло? Вітаю, ви щойно назвали одну з найдавніших порід світу. Ця безшерста мексиканська красуня існує ще з часів давніх цивілізацій, і її історія — це суміш легенд, практичності й цілющих властивостей.

Ацтеки тримали цих собак при храмах, а тепла шкіра (температура тіла в них вища, ніж у звичайних собак) робила їх живими грілками для людей, що страждали від болю в суглобах. Уявіть: давній знахар, у якого на колінах лежить отака собача “грілка”. Песик при цьому щиро відданий одному господарю й чудово ладнає з усією родиною.

Розміри в цієї породи різні — від 25 до 60 сантиметрів, вага від 5 до 25 кілограмів. Шкіра потребує зволоження кремом, зате жодної шерсті на дивані. Тим, хто має алергію, варто звернути увагу. Живуть 12–15 років, і кожен день поруч із такою собакою — це наче дотик до стародавньої цивілізації.

Перуанська орхідея інків — квітка з лапами

Коли я вперше почула цю назву, подумала: “Точно якийсь сорт рослини”. Аж ні — це собака! Та ще й найдавніша, що з’явилася задовго до інків. Цих песиків зображали на стародавній кераміці, брали на полювання й тримали при храмах.

Перуанці вірили, що тепле тіло цих собак лікує болі в кістках і суглобах. Цінували настільки, що ховали разом із господарями. А вже в наш час породу оголосили національним надбанням Перу. Цілком заслужено!

Існують три розміри — від 4 до 30 кілограмів. Вдача спокійна, навіть якась філософська. А от як сторожі — просто чудові. Мовчки оцінять ситуацію й дадуть знати, якщо щось не так. Щеня такої рідкісної породи коштує чимало — це справжня інвестиція в шматочок древньої історії, тому за здоров’ям майбутнього улюбленця краще одразу подбати про надійне ветеринарне страхування.

Фландрський бувʼє — фламандський трудяга

“Бувʼє” французькою означає “пастух при коровах”. І це дуже точний опис! Колись у Бельгії та Франції ці могутні пси тягали молочні візки й навіть крутили жорна. Так-так, собака замість коня — неабияка економія для селянської родини.

Перша виставка цієї породи відбулася понад сто років тому, і знавці одразу відзначили: груба шерсть, твердий характер, охоронець від Бога. Фландрський бувʼє не запобігатиме перед вами. Він оцінить, вирішить, чи гідні ви його поваги, і лише потім стане вірним другом.

Зріст 60–70 сантиметрів, вага 25–40 кілограмів, живуть 10–12 років. Потребують активних навантажень — пам’ятайте, у їхніх жилах тече кров робочих псів. Лежати цілими днями на дивані — це для них образа.

Голландський схапендус — кошлате диво

Схапендус! Звучить як щось середнє між чханням і голландською лайкою. Насправді це кудлата вівчарська собака, яку голландські селяни століттями використовували для випасу овець.

Під усією цією копицею шерсті ховається веселий, доброзичливий компаньйон. Вони обожнюють дітей — перевірено віками сімейного життя на фермах. Довга шерсть потребує вичісування, інакше зваляється у справжній войлок, але воно того варте.

Зріст 50–60 сантиметрів, вага 18–30 кілограмів. Енергійні, кмітливі, легко піддаються вихованню, живуть 12–15 років. Схапендус не лежатиме біля каміна — він створений для руху, ігор і праці. Хочете такого друга? Готуйтеся до активного життя.

Рафейру ду алентежу — португальський охоронець

Спробуйте швидко сказати: “Рафейру ду алентежу”. Язик зламаєте, правда ж? Це португальська сторожова собака з регіону Алентежу. Виводили її для охорони худоби ще наприкінці позаминулого століття.

Міцне тіло (64–74 сантиметри, 35–60 кілограмів), густа шерсть і неабияка територіальність, яка чомусь зовсім не заважає бути ніжним із родиною та дітьми. Це собака контрастів: ззовні — грізний страж, усередині — любляче серце.

Живуть 12–14 років, упертющі, наче віслючки, потребують твердої руки. За межами Португалії трапляються рідко — і в цьому їхня особлива принада. Хочете щось ексклюзивне? Ось воно.

Ентлебухер зенненхунд — швейцарська точність

Назва довга, наче гірський маршрут. Ентлебухер зенненхунд — швейцарська пастуша собака з долини Ентлебух. Триколірне забарвлення робить її впізнаваною здалеку.

Безстрашні охоронці, безмежно віддані господарю й насторожені до чужих. Розумні, витривалі — швейцарська якість у собачій подобі. Зріст 44–50 сантиметрів, вага 20–30 кілограмів. Компактні, міцні здоров’ям, живуть 11–13 років.

Це не диванна собачка. Це компаньйон для активних людей, який буде поруч і в поході, і на пробіжці, і в будь-якій пригоді.

Ховаварт — середньовічний страж

“Ховаварт” німецькою перекладається як “сторож садиби”. Перші згадки про цю породу сягають аж XIII століття! Це була елітна собака Середньовіччя, яка, за легендами, рятувала дітей із палаючих замків.

Довга шерсть палевого або чорного кольору, самостійність у критичних ситуаціях — ховаварт не панікер. Потужна голова, вага 30–40 кілограмів, зріст 58–70 сантиметрів. Живуть 10–14 років, і кожен рік поруч із таким собакою — це урок справжньої відданості.

Чудові охоронці, вірні родині. Але потребують поваги до своєї незалежності. Це партнер, а не слуга.

Пуатевен — французька елегантність

Французька гонча, виведена ще наприкінці XVII століття спеціально для полювання у відкритих угіддях. Невтомна, з тонким нюхом — пуатевен може переслідувати слід десятки кілометрів і не збитися.

Порода пережила буремні часи історії, що вже саме по собі подвиг. Пристосовується до будь-якої місцевості, наполеглива в роботі. Середніх розмірів, елегантна — справжня французька аристократка.

Рідкісна, тримають її переважно мисливці. Живуть 10–12 років. Для міської квартири не підходить — це робоча собака, якій потрібен простір і справа.

Лхаський апсо — тибетський талісман

Завершимо тибетським дивом — лхаським апсо. Понад дві тисячі років історії! Ці собаки охороняли монастирі, попереджаючи велетенських мастифів про чужинців. Буддисти вважали їх живими талісманами.

Довга шерсть закриває очі — природний захист від яскравого сонця в горах. Вузький череп, пильність до чужих і веселощі з родиною. Зріст 25–28 сантиметрів, вага 5–8 кілограмів. Живуть 12–15 років, а шерсть у них низькоалергенна — справжня знахідка для тих, хто має чутливість.

Компактні мудреці з душею охоронця. Ідеальні для тих, хто цінує історію й характер.

Кожна з них — окремий світ

Ось вони — десять порід із назвами, що ламають язик, але зігрівають душу. Кожна — це шматочок історії, культури, людської винахідливості. А яка з них запала вам у серце? Може, ви вже щаслива власниця однієї з цих рідкостей? Розкажіть у коментарях — мені страшенно цікаво!