Відчуй себе в дитинстві у бабусі: ця хата зберегла справжній український затишок

У Чернігівській області, в селі Горбачі, заховалася ‘hata’ (хата) — унікальне місце сили й спокою, що поєднує автентичність українського села та сучасний комфорт. Це не просто садиба, а проєкт трьох друзів, які вирішили створити простір, де кожен зможе за годину дороги від міста опинитися в іншій реальності. Тут час ніби сповільнюється, повітря наповнене ароматами лісу та печі, а думки стають легшими.

Сама хата збудована ще у 1950 році. Вона дожила до нашого часу у майже первісному вигляді: побілені стіни, справжня піч, дерев’яні балки, сині двері й маленькі вікна, через які так затишно світить сонце. Її дбайливо відреставрували, зберігши настрій минулого і додавши все, що потрібно для комфортного відпочинку. Сьогодні HATA — це місце, де можна нічого не брати із собою, бо все вже є. І навіть більше.

У садибі можна зупинитися на ночівлю, влаштувати обід на свіжому повітрі, посидіти біля мангалу, погойдатися в гамаку, пограти у настільні ігри чи просто — полежати на печі. Є мольберти для творчих душ, альтанка для вечірніх розмов, і навіть простір для дітей. Тут усе продумано: і для тіла, і для душі.

У хаті вміщуються до 4 осіб (ще 2-є додатково можуть розміститися на печі), а сам простір наповнений затишком і натхненням.

HATA — це не лише про відпочинок. Це внесок у розвиток села, нові робочі місця та підтримка локального туризму. Це культурна спадщина, яку не хочеться втрачати. Вибираючи її для подорожі, ви наново відкриваєте для себе українське — справжнє, щире, ніжне.

Неподалік — цікаві маршрути: еко-ферма «Копиця сіна» в Пархимові, історичні місця в Лемешах і Козельці, затишні дороги для прогулянок та старі сади, що квітнуть навесні. Тут усе дихає минулим і водночас запрошує у спокійне теперішнє.

HATA — це крапка на карті, куди приїжджають за новими враженнями. А потім — повертаються знову.

Більш детально про це місце – читайте на офіційному сайті https://www.village.in.ua/.

Бездомный пёс боялся переступить порог дома, потому что не мог поверить своему счастью Бездомный пёс боялся переступить порог дома, потому что не мог поверить своему счастью

Было ясно, что ему запрещали входить в дом, а он хотел войти

Щенок пролетел тысячи километров к девушке, которая его спасла Щенок пролетел тысячи километров к девушке, которая его спасла

Девушка встретила Щеночка во время своей службы за океаном