Київський торт за найкращим рецептом. Готую його тільки так. Неймовірно смачно

Історія мого улюбленого київського торта почалася ще в 1956 році. Саме тоді на фабриці імені Карла Маркса вперше створили цей легендарний десерт. Є кілька версій, як виник рецепт, але мені найбільше імпонує одна кумедна історія.

Кажуть, кондитери випадково забули поставити в холодильник збиті білки з цукром. І замість того, щоб викидати продукт, начальник бисквітного цеху Констянтин Петренко разом із своєю помічницею Надією Черногор вирішили експериментувати. Вони додали до білкової маси крем і горіхи — так з’явився торт із хрусткими безе-коржами й ніжним кремом. Назвали його «Київським», і буквально за лічені роки він підкорив серця мільйонів.

У 70-х роках рецепт затвердили офіційно — за ГОСТом. Відтоді класичний торт готують із двох повітряно-горіхових коржів, які щедро перемазують масляним кремом і прикрашають зверху — кожен по-своєму, але завжди з любов’ю.

Я й досі готую київський торт вдома, дотримуючись перевірених інгредієнтів.

Для тіста потрібно:

• 550 г борошна; дрібка солі; 250 г холодного вершкового масла;
• 6 жовтків; 170 г сметани; 1 ч. л. амонію

Для одного шару безе:

• 2 яєчні білки; 100 г цукру; 1 ч. л. лимонного соку; 150 г волоських горіхів

Крем:

• 400 г вершкового масла (не менше 82,5%);
• 370 г згущеного молока

Як я його готую:

Спочатку просіюю борошно, додаю до нього натерте холодне масло й розтираю все до стану крихт. Потім додаю жовтки, сметану з амонієм і замішую м’яке, еластичне тісто. Ділю його на три частини — це будуть основи під коржі.

Подрібнюю горіхи, застилаю деко пергаментом і розкатую один шар тіста.

Тим часом збиваю білки до стійкої піни, поступово додаючи цукор і трохи лимонного соку. Отриману масу викладаю поверх тіста, зверху посипаю горіхами. Випікаю при 170°C близько 25 хвилин. Те саме роблю з іншими частинами тіста.

Для крему просто збиваю масло до білого кольору, а потім тонкою цівкою додаю згущене молоко.

Збираю торт: два коржі промазую кремом, третій залишаю без крему — кладу його зверху. І хоча можна дати торту настоятись у холодильнику, часто ми не витримуємо й подаємо його одразу.

Кожен раз, коли готую його, ніби повертаюсь у той самий 1956-й. Київський торт — це не просто десерт, це частина душі мого міста.