Забута в Арктиці: неймовірна історія кухарки, що вижила серед ведмедів

На зорі освоєння Арктики навіть найсильніші чоловіки-першопрохідці не витримували суворих умов. Тому історія 23-річної Ади Блекджек, яка відправилася туди у 1921 році, щоб заробити грошей для своєї родини, і залишилася одна серед білих ведмедів на півтора року, вражає своєю мужністю та незламністю.

Перші кроки у невідомість

Ада народилася в ескімоській родині і дуже пізно отримала якусь освіту. Вона вивчила англійську мову, що, можливо, і стало причиною її пригоди. Коли її покинув чоловік, залишивши з маленьким хворим сином на руках, вона вирішувала, як бути далі. Саме тоді її запросили супроводжувати експедицію в Арктику як швачку та кухарку, обіцяючи платити 50 доларів на місяць — великі гроші на той час. Однак, все пішло не за планом.

Випробування на витривалість

Перші кілька місяців, коли запаси ще не закінчилися, все було відносно нормально, за винятком лютого холоду і постійної присутності білих ведмедів. Чоловіки з експедиції — Лорн Найт, Фред Маурер, Аллан Кроуфорд і Мільтон Галле — знаходили розвагу в страху Ади перед рушницями. Але вона, мабуть, відчувала наближення біди.

Корабель з припасами не прибув у визначені терміни. Через місяць більшість команди вирішила самостійно вибиратися до цивілізації, залишивши сильно хворого Найта і Аду, на яку впали всі чоловічі обов’язки. Їм належало пройти пішки більше 1000 кілометрів і вислати підмогу до арктичної бази, але з цим завданням вони не впоралися. Їх так ніколи і не знайшли.

Остання надія

Залишившись наодинці з холодом, своїми страхами, полярною ніччю і вмираючим Найтом, якого незабаром не стало, Ада не знала, що робити. Сили боротися і виживати їй давала лише думка про дитину, до якої вона повинна повернутися. Вона написала заповіт, у якому просила розділити весь її заробіток між матір’ю і сестрою.

Щоб не збожеволіти від самотності, окрім повсякденних турбот, Ада обробляла шкури песців, які іноді потрапляли в капкани, вела щоденник і навіть фотографувала. Їй довелося побороти свій страх перед зброєю, щоб відлякувати ведмедів і займатися полюванням.

Порятунок та повернення додому

Через півтора року перебування в недружелюбній білій пустелі Аді вдалося повернутися додому на кораблі, який привіз нову експедицію. Екіпаж був дуже здивований, знайшовши когось живим, особливо жінку, яку вони вважали найслабшою у команді, і навіть запропонував їй залишитися за ще більші гроші. Вони отримали категоричну відмову.

На материку Аду Блекджек зустрічали як справжнього героя, але вона всіляко уникала слави. Отримавши розрахунок і продавши шкури, вона змогла накопичити деякі гроші, повернутися до дитини, знову вийти заміж і народити ще одну дитину. Попри тяжке випробування, Ада прожила 85 років, більша частина яких, сподіваємось, була щасливою.

Історія Ади Блекджек стала відомою завдяки численним дослідженням та публікаціям. Її щоденники та фотографії, зроблені під час перебування на острові Врангеля, стали цінними документами того часу. Ада є символом мужності та витривалості, її приклад надихає на боротьбу за життя навіть у найскладніших умовах.

Таким чином, історія Ади Блекджек — це не тільки захоплююча розповідь про виживання, але й приклад того, як сила волі та любов до своїх близьких можуть допомогти подолати найтяжчі випробування.