Десерт, у який неможливо не закохатися. Ніжний, кремовий, ще й готується легко
Я довго шукала десерт, який би давав відчуття затишку, але не вимагав складних технік чи годин біля плити. І одного разу натрапила на цей рецепт. Для мене він став ніби теплою ковдрою у прохолодний вечір. Він ніжний, кремовий, з ледь вловимою ноткою ванілі, що нагадує про затишок і спокій. Поверхня виходить гладенькою, майже дзеркальною, а смак м’яко тане, навіть не дозволяючи замислитися, як саме зроблений цей десерт.
Що мені подобається найбільше — готується він зі звичних продуктів, які у мене майже завжди під рукою. Але виглядає і смакує так, ніби я витратила на нього значно більше часу і зусиль. Його можна подати у витончених креманках або в невеликих формах — що завгодно виглядатиме доречно і красиво.
Такий десерт пасує до різних моментів: тихого вечора наодинці, святкової вечері з близькими чи навіть просто як невеличку винагороду після довгого дня. Він не примхливий, не вимагає особливої майстерності, і практично завжди вдається. Я переконалася в цьому багато разів і щоразу була задоволена результатом.
Інгредієнти:
- Молоко — 500 мл; цукор — 100 г; ванільний екстракт — 1 ч. л.;
- Кукурудзяний крохмаль — 2 ст. л.; щіпка солі
Для прикрашання: шоколадна стружка, ягоди або м’ята (за бажанням)
Приготування:
1. У невеликій каструлі змішую цукор, крохмаль і сіль.
2. Поступово вливаю молоко, ретельно розмішуючи, щоб не було грудочок.
3. Ставлю на середній вогонь і варю, помішуючи, поки крем не загусне. Це займає приблизно 5–7 хвилин.
4. Додаю ваніль і знову перемішую.
5. Розливаю масу у формочки.
6. Для легкої карамельної скоринки ставлю їх у духовку на 10 хвилин при 180°C. Потім даю охолонути до кімнатної температури.
7. Переміщую у холодильник щонайменше на 2 години, щоб крем повністю схопився і став оксамитовим.
8. Перед подачею можу додати трохи ягід, м’яти або шоколадної крихти.
Виходить десерт, у якому є все, що я ціную: простота, ніжність і невимушена елегантність. Кожна ложка нагадує, що інколи маленькі радощі — найцінніші.
