15 фактів про Мертве море, у які важко повірити: чому воно тримає тіло на воді й що ховається на його дні

Є на планеті місце, куди люди їдуть, щоб полежати на воді, як на диванчику, почитуючи газету. Ноги самі виштовхує на поверхню, і триматися зверху виходить майже без зусиль. Це Мертве море. І хоч морем його називають за звичкою, насправді все, що з ним пов’язано, ламає наші уявлення про воду, сіль і навіть про те, де закінчується суходіл.

Зібрали для вас п’ятнадцять найцікавіших фактів про цей солоний феномен — з перевірених джерел, без вигадок, які часто гуляють інтернетом. І окремо розповімо що ж ховається на його дні.

Найнижча точка суходолу на всій Землі

Берег Мертвого моря лежить понад 430 метрів нижче рівня Світового океану. Це найнижча ділянка відкритої суші на планеті — нижче просто нікуди, хіба що спускатися під воду океанських западин.

Причому цифра ця не постійна. Море щороку міліє приблизно на метр, тому раз по раз воно ставить новий рекорд «найнижчого місця». Коли їдете туди з боку Єрусалима, дорога поступово падає майже на кілометр із чвертю — у декого навіть вуха закладає, як у літаку.

Насправді це взагалі не море

Формально Мертве море — це озеро. Дуже солоне, дуже глибоке, але озеро. Воно безстічне: вода з річки Йордан, сезонних потоків і джерел втікає в нього й нікуди далі не дінеться. Виходить тільки через випаровування під палючим сонцем. А от сіль і мінерали залишаються — і накопичуються тисячоліттями. Саме тому концентрація солі тут така, що аж не віриться.

Вода тримає тіло на поверхні, але потонути все-таки можна

Солоність води — приблизно 34%, залежно від року й способу вимірювання. Це десь у дев’ять-десять разів солоніше за звичайний океан. Через таку кількість розчиненої солі вода стає надзвичайно щільною, і триматися на поверхні тут набагато легше, ніж у морі.

Але легше — не означає безпечно, і це важливо розуміти. Якщо людина перевернеться обличчям донизу, запанікує або їй стане зле, повернутися у правильне положення буває дуже непросто. А потрапляння надзвичайно солоної води в легені або ковтання значної її кількості може спричинити гостре ураження легень і небезпечне порушення рівня електролітів у крові. Медики описали десятки випадків, коли люди тонули або ледь не потонули саме тут. Тому купаються в Мертвому морі обережно: без пірнання, без бризок і без пустощів.

Ні риби, ні водоростей у товщі води

Назву «мертве» море отримало не просто так. У цій воді не живуть ні риба, ні водні рослини. Макроскопічним організмам така солоність не по зубах. Птахи над ним, до речі, літають — район лежить на важливому міграційному шляху, — просто рибу з озера вони не ловлять, бо ловити нема кого.

І все ж життя тут є — тільки невидиме

Попри грізну назву, зовсім безживним море назвати не можна. У ньому виживають особливі мікроорганізми: солестійкі бактерії, археї та навіть одноклітинна водорость дуналієла. У рідкісні періоди, коли море розбавляють дощі чи повені, ці крихітні мешканці можуть різко розмножитися — і вода на якийсь час навіть трохи змінює відтінок.

Скарбниця мінералів

Вода Мертвого моря — це насичений розсіл, багатий на магній, калій, кальцій і бром. Саме через високу концентрацію цих речовин сюди століттями їдуть люди зі шкірними проблемами.

Місцева чорна грязь із дна відома як засіб догляду за шкірою, і сьогодні її фасують у баночки й розвозять по всьому світу як дорогу косметику. Щоправда, варто розуміти: лікувальний ефект при псоріазі дає не сама по собі грязь, а весь тутешній режим разом — купання, особливе сонце й клімат. Про сонце — трохи згодом.

Один із найдавніших оздоровчих регіонів світу

Оздоровлюватися тут почали не вчора і навіть не сто років тому. Ще цар Ірод Великий мав у цьому краї палаци й укріплення — досить згадати знамениту Масаду — і користувався тутешніми гарячими джерелами.

А славнозвісна Клеопатра, за свідченнями історика Йосипа Флавія, отримала від Марка Антонія землі навколо Єрихона з коштовними бальзамовими гаями та прибутки, пов’язані з цим регіоном. Тобто зв’язок Клеопатри з Мертвим морем — це не легенда, а цілком собі задокументована історія й торгівля.

Лікувальне сонце, а не «безпечна засмага»

Ось тут хочу розвіяти поширений міф. Часто пишуть, що біля Мертвого моря можна засмагати скільки завгодно і зовсім без ризику. Це не так, і плутати ці речі небезпечно.

Через низьке розташування узбережжя над ним міститься дещо товстіший шар атмосфери. Разом з особливими місцевими атмосферними умовами він сильніше послаблює частину короткохвильового UVB-випромінювання — того самого, що дає почервоніння шкіри. Тому люди справді можуть перебувати на сонці трохи довше, перш ніж шкіра почервоніє.

Але це не означає «засмагай без міри». Саме завдяки цій особливості тут лікують псоріаз сонячними ваннами за чіткою схемою й під наглядом фахівців. Але сонце залишається сонцем: тривале перебування на ньому пов’язане з фотостарінням шкіри, тож захист і почуття міри потрібні й на Мертвому морі.

Смола, що спливає з глибин

Одне з найдивовижніших явищ тут — природний асфальт, який іноді сам піднімається з дна на поверхню великими чорними брилами. Це напівтвердий бітум, і люди збирали його ще в глибоку давнину. Особливо багато його спливало після сильних землетрусів; сьогодні таке трапляється рідко.

Цікаво, що ця смола свого часу вирушала аж до Єгипту. Хімічний аналіз показав: бітум, знайдений у частині єгипетських мумій, за складом збігається зі смолою саме з Мертвого моря. Отже, ним користувалися при бальзамуванні тіл ще тисячі років тому — щоправда, не в усіх муміях і не в усі епохи.

Вода, схожа на олію

Якщо занурити руку в цю воду, відчуття будуть незвичні. Через високу концентрацію мінералів розсіл здається не просто мокрим, а трохи маслянистим, злегка густим — зовсім не таким, як звичайна прісна чи навіть морська вода. На дотик він наче огортає шкіру.

Повітря, яким легше дихається

Через велику глибину западини атмосферний тиск тут приблизно на п’ять відсотків вищий, ніж на рівні моря. Кисню в повітрі стільки ж, скільки й усюди, але через вищий тиск в кожному вдиху його молекул трохи більше.

Через це деяким відвідувачам суб’єктивно легше дихається. Багато хто це відзначає, хоча Мертве море не варто вважати універсальним лікувальним місцем для всіх захворювань дихальних шляхів. (До речі, поширена цифра про «10% більше кисню» — перебільшення; насправді йдеться приблизно про п’ять відсотків різниці в тиску.)

Море, що тане на очах

Спекотне пустельне сонце випаровує стільки води, що рівень моря щороку падає приблизно на метр. Йордан, який раніше щедро живив водойму, тепер розбирають на зрошення й побутові потреби, тож припливу бракує.

Береги відступають так швидко, що старі пляжі й спа-комплекси, збудовані колись біля самої води, тепер стоять за сотні метрів від неї. За кілька десятиліть море помітно зменшилося — і процес триває.

Що ховається на дні: соляний шар і кристали

А тепер найцікавіше — те, чого не видно з берега. Море настільки перенасичене сіллю, що вона вже не вміщується у воді й осідає на дно. Щороку донний соляний шар потовщується приблизно на десять сантиметрів — тобто просто зараз, поки ви читаєте, на глибині наростає ціла соляна «підлога».

А вздовж берегів, там, де вода відступила, сіль утворює білі кристалічні нарости, схожі то на льодяні скульптури, то на казкові гриби. Виглядає це так, ніби потрапив на іншу планету.

Провалля, які ковтають дороги

А ось наслідок обміління вже по-справжньому тривожний. Коли вода відступає, підземні прошарки солі під берегом розчиняються ґрунтовими водами, і земля над порожнинами провалюється.

За останні десятиліття вздовж берегів утворилися тисячі таких воронок. Деякі — понад двадцять метрів завширшки. Вони поглинали ділянки доріг, автостоянки, поля й навіть будівлі, через що частину пляжів довелося закрити для відвідувачів.

Стародавні рукописи, що пролежали дві тисячі років

І наостанок — про історію, яка зробила ці береги знаменитими на весь світ. За найвідомішою версією, у 1947 році бедуїн-пастух, шукаючи заблукалу козу, натрапив у печері поблизу Кумрану на глиняні глеки. А в них — стародавні сувої.

Це виявилися Кумранські рукописи (їх ще називають сувоями Мертвого моря) — одні з найдавніших відомих списків біблійних текстів, написані давньоєврейською, арамейською та грецькою. Близько дев’ятисот п’ятдесяти манускриптів, представлених тисячами фрагментів, пролежали в печерах майже дві тисячі років і збереглися завдяки сухості цих печер. Вчені вважають цю знахідку однією з найважливіших археологічних подій усього ХХ століття.

Мертве море — це не просто солона вода, на якій незвично легко триматися. Це узбережжя найнижчої відкритої ділянки суходолу, один із найдавніших оздоровчих регіонів і водночас водойма, що стрімко міліє. Тут геологія та історія поєдналися в одну дивовижну картину. І хоча море називається Мертвим, інтересу до нього воно точно не втрачає.