Як я врятував руколу від слимаків і жовтизни: мій перевірений спосіб

Я давно вирощую руколу і вже добре знаю її “характер”. Вона примхлива — може пожовтіти буквально за кілька днів, або стати жертвою слимаків, якщо трохи проґавиш. Але з досвідом я навчився, як дати їй раду.

Щоб не жовтіла, найперше — не заливати. Рукола не любить застою води. Я поливаю її рано-вранці, коли сонце ще не встигає випарувати всю вологу, і лише тоді, коли ґрунт зверху вже підсох. Волога, але не болото — це правило номер один. Далі — ґрунт. Я додаю в землю трохи піску, щоб краще дренувався, і щороку засіваю нову ділянку, бо стара виснажується.

Ще одна хитрість — не садити руколу під прямим сонцем. Вона любить світло, але не пекло. Я знайшов їй місце з легким затінком у другій половині дня — і з тих пір листя стало соковитішим, а жовтизна зникла.

А зі слимаками в мене окрема війна. Найефективніше — мульчувати грядку дрібною сосновою корою або грубим піском. Слимаки ненавидять усе шершаве. Ще я посипаю навколо рослин подрібнену яєчну шкаралупу — ефект той самий, плюс це природне добриво. Якщо вже дуже лізуть — ставлю пастки: невеликі миски з пивом. Вночі вони повзають туди, а вранці я їх збираю.

І найголовніше — регулярно перевіряти грядку. Бо один пропущений день — і вже маємо не руколу, а шведський стіл для слимаків.

Це мій спосіб вирощувати здорову, міцну руколу без хімії й зайвого головного болю.