Чи правда, що собаки бачать світ чорно-білим? Відповідь вас здивує

Колись я була переконана, що мій пес живе у чорно-білому кіно. Так, як показували у старих фільмах: сірі тіні, темні силуети, жодної барви. А потім випадково кинула йому синій м’ячик на зелену траву — і він знайшов його за секунду. Червоний того ж дня шукав хвилин п’ять, тицяючись носом у кожен кущ. Тоді я і задумалася: а що ж він насправді бачить?

Виявилося, що та сама історія про чорно-біле собаче життя — звичайний міф. Гарний, живучий, але неправдивий. Наші чотирилапі друзі бачать світ у кольорі. Просто цей колір трохи інакший, ніж у нас.

Звідки взявся міф про чорно-білий світ

Хтось колись сказав, що собаки не розрізняють кольори взагалі, і це пішло гуляти з вуст у вуста. Десятиліттями люди свято вірили, що пес дивиться на світ, наче на старій фотографії. Аж поки вчені не зазирнули собаці в око — буквально, вивчаючи будову сітківки — і не з’ясували правду.

Собаки таки бачать кольори. Не всі, що бачимо ми, і не так яскраво. Але палітра у них своя, цілком жива і барвиста по-своєму.

Чому собака бачить інакше, ніж людина

Уся справа в маленьких клітинах на сітківці ока, які називаються колбочками. Саме вони відповідають за сприйняття кольору. У людини таких колбочок три типи — для червоного, зеленого та синього. Завдяки цьому ми бачимо повну веселку з усіма її переливами.

А от у собаки колбочок лише два типи. Через це їхній зір називають дихроматичним — тобто двоколірним. Найближча аналогія, яку легко уявити, — це людина з червоно-зеленою формою дальтонізму. Тобто світ для пса не сірий і не тьмяний. Він просто складається з меншої кількості барв.

Цікаво, що те, чого собака недобирає в кольорах, він з лишком надолужує в іншому. Нічний зір у наших улюбленців значно гострший за наш, а рух вони ловлять блискавично. Тож недарма кажуть, що пес помітить кота за парканом раніше, ніж ви встигнете моргнути.

Які кольори собаки бачать чудово

Найкраще пси розрізняють два кольори — і саме на них варто звертати увагу, обираючи іграшки чи аксесуари.

• Синій. Це улюблений колір собачого ока. Усі відтінки синього пес бачить ясно й чітко. Синій м’ячик на газоні для нього — наче маяк.
• Жовтий. Другий колір, який собака сприймає прекрасно. Жовта фрисбі, жовта мотузка, жовтий апорт — усе це він знайде без проблем.
• Сірий, білий і чорний. Тут усе майже як у нас. Усю шкалу сірих відтінків пес бачить чудово, тому контрасти світла й тіні для нього зрозумілі.

А ось із цими кольорами біда

Тепер найцікавіше — те, чого ваш улюбленець насправді не бачить так, як ви думаєте.

• Червоний. Ось чому собака не помічає червоний м’ячик на траві так легко, як синій. Для нього червоний виглядає радше темно-жовтим, коричнюватим або сіро-коричневим. Червоних колбочок у собачому оці просто немає.
• Зелений. Здається псові білуватим, сіруватим або блідо-жовтим. Тому зелена трава й червоний предмет на ній за кольором майже зливаються.
• Помаранчевий. Перетворюється на жовто-коричневий чи сірий. Тобто яскравий помаранчевий апорт, який вам здається таким помітним, для пса геть не виділяється.

Уявіть таку картину: ви граєтеся з собакою на подвір’ї, кидаєте йому червоний м’яч у зелену траву і дивуєтеся, чому він не кидається по нього одразу. За кольором м’яч для нього майже не виділяється на тлі трави. Та це не означає, що пес його взагалі не знайде — він просто покладається не на колір, а на рух, контраст, форму і, звісно, на свій неперевершений нюх. Тому загублений апорт він рано чи пізно винюхає, навіть якщо очима спершу проґавив.

Як цим скористатися на користь улюбленцю

Якщо знати про особливості собачого зору, життя пса можна зробити цікавішим буквально однією дрібницею — правильним вибором кольору.

Коли купуєте іграшку, апорт чи фрисбі, обирайте синє або жовте. Такі речі пес бачитиме яскраво й чітко, ігри стануть веселішими, а ви менше нервуватимете, гукаючи його шукати загублений м’яч у кущах.

Те саме стосується мисок і лежанок — у синьому чи жовтому виконанні пес знаходитиме їх легше. А от із нашийником чи повідком різниця для самого собаки невелика: тут він орієнтується радше на запах, рух і силует господаря, ніж на колір амуніції. Зате яскрава синя чи жовта амуніція корисна з міркувань безпеки для вас — у сутінках і вам, і водіям буде легше помітити собаку на дорозі.

Для тих, хто займається дресируванням, ця порада взагалі золота. Кольорові мітки й предмети для тренувань варто брати в синьо-жовтій гамі — пес швидше їх знаходить, краще запам’ятовує і охочіше працює.

Світ очима вашого пухнастика

Тож наступного разу, коли подивитеся своєму улюбленцю в очі, згадайте: він бачить вас не чорно-білим, а в кольорі. Його зір найбільше чутливий до синіх і жовтих відтінків, тоді як червоний, зелений і помаранчевий він сприймає інакше, ніж ми. Палітра у нього вужча за людську, та світ для пса все одно барвистий — просто по-своєму.

І хоч червоних троянд із вашого саду він ніколи не оцінить так, як ви, синє небо над головою бачить чудово. У цьому є щось зворушливе, правда?