Він з’явився на світ глухим

Він з’явився на світ глухим. Два роки тому, коли я врятувала його, вже знала: він ніколи не почує мого голосу, не впізнає звуку свого імені. Тоді мені здавалося, що між нами завжди буде невидима межа — тиша.

Але вчора я зрозуміла: коли любиш по-справжньому — ніяких кордонів не існує.

Я повернулася з роботи втомлена, відкриваю двері — а мій Ромео сидить і чекає. Між його лапами — крихітне кошеня, всього кілька тижнів від народження. Очі — великі, налякані, все тіло тремтить. Він знайшов її у саду й приніс прямо до порога. Наче говорив мені без слів:

– «Поглянь… Вона теж потребує дому. Допоможи їй, як колись допомогла мені».

Моє серце не витримало. Ромео ніколи не чув відчайдушного нявкання, не знає, що таке крик про допомогу. Але він відчув це іншим чуттям — не вухами, а душею.

Сьогодні ми вже сім’я. Ромео дбає про Луну, наче про власне дитинча: лиже, обіймає, гріє. А я піклуюся про них обох і щоразу переконуюся: любов не потребує слів.

Любов — у мовчазному вчинку глухого пса, який рятує крихітне життя. Любов — у тиші, що перетворюється на дім. Це наша маленька історія.