Щоб розсада не витягувалась і не хворіла: як я змішую ґрунт для ідеальної розсади

Зовсім скоро я знову дістану коробки з насінням — спочатку посію гострий перець і селеру, трохи пізніше візьмуся за солодкі перці та баклажани, а там уже й до томатів та квітів дійде черга.

І щороку в мене виникає те саме запитання: який субстрат справді вартий того, щоб у нього довірити майбутню розсаду?

З власного досвіду скажу: хороший ґрунт має бути поживним, але не «важким», пухким, щоб коріння дихало, добре пропускати воду і водночас не перетворюватися на болото. І обов’язково — із нейтральною кислотністю в межах pH 5,5–7,0.

Саме в такому середовищі насіння сходить дружно, а коренева система розвивається міцною та здоровою.

Я вже не перший рік користуюся простим, перевіреним рецептом.

Беру дві частини нейтралізованого торфового субстрату — зазвичай обираю якісний професійний, бо він стабільний за структурою та pH.

Додаю одну частину компосту, який готую ще з осені. Якщо ж компосту немає, використовую готові біоферментовані органічні суміші — на основі перепрілого гною, пташиного посліду чи продуктів переробки органіки каліфорнійськими червами.

Головне, щоб ця органіка була добре визрілою, без різкого запаху й ознак плісняви.

Ще одна частина — це дернова або лісова земля. Але тут я дуже обережна: ніколи не беру ґрунт із грядок, де росли овочі, адже там можуть залишатися збудники хвороб.

Якщо ж використовую лісову землю, то тільки з ділянки змішаного лісу з листяними породами — під хвойними деревами земля зазвичай надто кисла.

І на завершення додаю 0,5–1,5 літра вермикуліту або агроперліту на кожні 10 літрів суміші. Ці добавки роблять субстрат ще легшим, покращують повітрообмін і допомагають утримувати вологу без застою.

Усе ретельно перемішую — і отримую пухкий, поживний та збалансований ґрунт, у якому розсада почувається впевнено з перших днів.

Для мене це вже не просто суміш компонентів, а маленький старт великого сезону.