Що потрібно робити з кущами смородини після збору врожаю. Наступного року вона вродить дуже гарно!

Колись мій кущ смородини давав рясний врожай, а тепер — тиша. Жодної ягідки. Але я знаю: це не кінець. Просто настав час діяти правильно.

У липні я збираю врожай — це фініш сезону для смородини. А далі кущ потребує «відпустки», та не без мого втручання. Спочатку обробляю його від хвороб і шкідників. Видаляю сухі, старі або уражені гілки. Без жалю. Все зайве — геть.

Для захисту використовую 1% бордоську рідину, іноді «Тоаз» або «Фундазол». Обов’язково додаю інсектициди. Якщо бачу, що кущ був хворий — обробку повторюю. Від кліща допомагає «Фітоверм» (20 мл на відро води), або «Кліщовіт» (4 мл на 2 л води), іноді беру «Неорон». Проти скляниці — «Карбафос», «Лепідоцид», той же «Фітоверм». А від галиці – «Кінмікс», «Аліот» чи «Фітоверм».

Одразу після збору ягід обрізаю старі гілки — ті, що вже три роки й більше. На червоній і білій смородині листя не чіпаю, а от на чорній прибираю все, що вражене. Щоб урожай був щедрим, гілки не повинні рости щільно. Старі зрізаю під самий корінь. З нових залишаю лише 3–4 найсильніших пагони. На чорній вони плодоносять одразу, а от на білій і червоній — лише наступного сезону. Решту — вкорочую на третину. Якщо гілкам 2–3 роки, вирізаю сухі частини до розгалуження. Хорошим вважається кущ із 15–18 сильними гілками.

Підживлення — це окрема історія. Смородина любить фосфор. Тож я чергую мінералку і органіку: додаю компост, перегній, торф, пташиний послід або біогумус з фосфором. У відрі води розчиняю або по 2 ст. ложки суперфосфату й калієвої селітри, або діамофоску з золою, або суперфосфат із сульфатом калію. Першими йдуть мінерали, а вже потім — органіка. Якщо врожай був добрий, додаю ще трохи азотного підживлення.

Не забуваю і про обприскування імуностимуляторами — вони зміцнюють кущ краще за будь-яке чарівництво.

Роботи чимало, але результат того вартий. Смородина знову оживає — і я знаю, що наступного літа знову буде врожай.