Дрова, які найкраще підходять для опалення

Першу зиму в нашому будинку я запам’ятала назавжди. Ми тоді щойно перебралися з квартири, грoшей після покупки нерухомості лишилося рівно на хліб і на вантажівку дров. Дрова мені продали дешево, чоловік ще зрадів, що вдало вийшло. А потім я тиждень стояла біля печі й підкидала, підкидала, підкидала. Горіло весело, тріщало, за годину від поліна лишався попіл і холодна пічка.

То була тополя. Свіжа, з торішнього спилу, важка від води.

Відтоді минуло дев’ять зим. Я вже знаю, у кого брати, коли брати, як складати і скільки чого треба, щоб у січні не бігати по сусідах із відром. Розповім усе, до чого дійшла своїм горбом.

Головне не порода, а сухість

Це перше, що я зрозуміла, і воно важливіше за все інше в цій статті.

Свіжозрубане дерево — це наполовину вода. Не «трохи вологе», а буквально: у щойно спиляному стовбурі вологість доходить до 50 відсотків і більше. Коли ви кидаєте таке поліно в топку, воно спершу мусить випарувати всю ту воду, і тепло на це йде з вашої ж печі. Ви фактично гріте не хату, а димохід.

Сухі дрова — це 15–20 відсотків вологості. Різниця в реальній тепловіддачі виходить майже вдвічі. Той самий дуб, тільки мокрий, гріє гірше за суху вільху.

Як я перевіряю на око, без приладів:

стукаю поліном об поліно — суха деревина дзвенить, сира дає глухий «бух»;
дивлюся на торець — у сухих полінах ідуть тріщини від серцевини до кори;
беру в руку — суха колода помітно легша, ніж здається на вигляд;
кора на сухих дровах відходить сама, її можна підчепити нігтем.

Є ще вологоміри, коштують копійки, встромив голки в свіжий розкол і бачиш цифру. Мені його привезла донька, і я тепер завжди міряю, коли купую нову партію. Продавцеві це не подобається, і саме тому варто мати.

Тверді породи — те, на чому тримається зима

Основу запасу я роблю з твердих листяних порід. Вони щільніші, тому в тому самому кубометрі більше деревини, а отже більше тепла. Горять повільно, дають довгі гарячі вуглини, на яких піч тримає температуру всю ніч.

Граб

Мій фаворит, якщо вдається дістати. Найщільніший із того, що в нас реально можна купити. Одна закладка граба гріє довше за будь-що інше, вуглина від нього живе до ранку, і вранці я просто підкидаю зверху, не розпалюю заново.

Мінус один і серйозний: граб дуже важко колоти. Волокна перекручені, сокира в’язне. Ми беремо його вже поколотим, або чоловік мучиться з клином.

Дуб

Класика, з якою мало що зрівняється. Жар довгий, рівний, попелу небагато. Дубові дрова добре тримають нічну закладку в котлі, і саме ними я топлю в найлютіші морози, коли треба, щоб до ранку в хаті було за двадцять.

Але дуб вимагає терпіння. Сохне він довго, два роки — це нормальний строк. Річний дуб іще важкий і горить неохоче. Якщо вам продають «сухий дуб, торік пиляли» — питайте, де він лежав. Під навісом і в штабелі це одна історія, купою на землі під тином — зовсім інша.

Ясен

Ясен я люблю за характер: він горить добре навіть тоді, коли не досох до ідеалу. З усіх твердих порід це найпоблажливіша. Колеться легко, довгими рівними полінами, майже не димить. Якби не те, що ясена в продажу все менше, я б брала тільки його.

Бук

Дає рівне красиве полум’я і багато жару. Улюблена деревина для камінів, бо горить видовищно і майже не стріляє. У нас на Полтавщині його не так багато, а от у західних областях бук — звична річ і коштує адекватно.

Береза: улюблениця з характером

Березу в нас люблять чи не найбільше, і я розумію чому. Вона розпалюється з півоберта, береста займається від сірника, полум’я високе й гарне, тепла дає майже стільки ж, скільки дуб. При цьому коштує дешевше і сохне швидше — рік у нормальному штабелі, і вона готова.

А тепер те, чого мені ніхто не сказав у перший рік.

Береста містить дьоготь. Якщо топити самою березою постійно, на стінках димоходу наростає смолистий шар, і наростає він швидко. У сусіда через дорогу через це якось загорілася сажа в димарі — гуркіт стояв такий, ніби потяг проїхав дахом. Обійшлося, але після того ремонту димохід йому обійшовся в суму, за яку можна було десять років купувати нормальні дрова.

Тому в мене береза — приблизно половина запасу, не більше. І раз на тиждень я протоплюю осикою, про це нижче.

Вільха й осика: скромні, але потрібні

Тепла вони дають менше за дуб, це правда. Але у мене в дровнику вони є завжди, і ось чому.

Осика горить із високою температурою полум’я і майже без сажі. Стара порада, яку мені переказала свекруха: коли натопиш березою, кинь наостанок кілька осикових полін — вони підпалюють ту сажу, що осіла, і димохід чиститься сам. Повністю це щітку не замінює, димар усе одно треба чистити раз на рік перед сезоном. Але наростає він помітно повільніше, я перевіряла.

Вільха — окрема любов. Вона легка, сохне за пів року, дає рівне тепло без різких стрибків і приємно пахне. У бані вільхові дрова взагалі поза конкуренцією. І коштує вона дешево, бо в народі вважається «несерйозною».

Фруктові дрова

Коли ми обрізали старий сад, я не знала, що робити з тим гіллям. Виявилося — топити.

Яблуня, груша, вишня, слива горять добре, дають щільний жар і той самий солодкуватий димок, за який люди платять грoші в магазинах для гриля. Яблуневі дрова щільні, майже як дуб. Вишня трохи смолиста, димить більше.

Спеціально фруктові дрова майже ніхто не продає, бо їх нізвідки брати у промислових обсягах. Але якщо у вас або в сусідів гине старе дерево — не викидайте. У мене яблуня, яку ми зрізали чотири роки тому, дотепер лежить окремим штабелем, і я беру звідти на свята, коли хочеться, щоб у хаті пахло.

Хвойні: коли можна, а коли краще не треба

Сосна і ялина — найдешевше, що є на ринку, і в цьому вся спокуса.

Гріють вони помітно слабше за листяні: у сосні смола, деревина пухка, поліно згорає вдвічі швидше за дубове. Через ту саму смолу вони кидаються іскрами, і топити ними камін з відкритою топкою я б не радила — у мене на килимі досі дірочка з тих часів, коли я була впевнена, що «нічого не буде».

Сажі від хвойних теж багато. Смола осідає на стінках так само, як березовий дьоготь.

Але зовсім відмовлятися не варто. Сосна ідеальна на розпал: сухе смолисте поліно займається миттєво і швидко виводить піч на робочу температуру. У мене завжди стоїть ящик соснових тріскок біля дверцят. І на міжсезоння, коли треба просто зняти сирість у жовтні, хвойні дешеві дрова — цілком розумний варіант.

Чого я більше не беру ніколи

Тополя й верба. Ті самі, з першої зими. Легкі, пухкі, згорають як папір, тепла майже не дають. Якщо пропонують дуже дешево — тепер я знаю чому.
Будівельні залишки. Стара віконна рама, шматки ДСП, пофарбовані дошки після ремонту — усе це в піч не йде. Клей і фарба при горінні дають те, чим потім дихає вся родина. Моя сусідка топила такою «економією» дві зими, а потім півроку ходила по лікарях із кашлем, який ніяк не проходив. Дрова коштують менше, ніж лікування.
Дрова з невідомим строком лежання. Якщо продавець не може сказати, коли пиляли і де зберігали, я просто не купую. Дешевих сюрпризів у січні мені вистачило.

Як я сушу і складаю

Купувати дрова взимку — найгірше рішення з можливих. Ціна найвища, вибору немає, і те, що привезуть, ви палитимете сирим. Я закуповуюся навесні, у квітні–травні, і закуповуюся на наступний сезон, не на цей.

Що я засвоїла про штабель:

Не на землю. Піддони, старі дошки, дві труби — будь-що, аби між дровами і ґрунтом лишалося сантиметрів десять. Інакше нижній ряд тягне вологу і пліснявіє.
Дах є, стін немає. Зверху шифер чи стара бляха з нахилом, а боки лишаються відкритими. Дрова сохнуть протягом, а не в темряві. Плівкою обмотувати не можна взагалі — це парник, дрова там гниють.
Кора вниз. Через кору волога виходить погано, тому в штабелі поліна лежать корою донизу, і тільки верхній ряд — корою догори, він працює як додатковий дах.
Колоти одразу. Ціле поліно сохне роками, розколоте — за сезон-півтора. Скільки з чоловіком через це сперечалися, стільки й переконувалася: колоти треба свіжим, поки деревина піддається.
Місце сонячне й провітрюване. Північна стіна будинку — найгірший варіант, там штабель стоятиме мокрим до листопада.

Скільки брати на сезон

Тут точної формули немає, бо все залежить від будинку. Наш — сто квадратів, стіни утеплені, вікна нові, опалюємо твердопаливним котлом плюс піч у кухні. Виходить приблизно вісім-дев’ять складометрів на зиму, якщо зима звичайна.

Орієнтир, який мені дав пічник: на кожні десять квадратів утепленого житла закладайте близько складометра сухих листяних дров. Хата без утеплення з’їсть у півтора-два рази більше. Це, до речі, найкращий аргумент за утеплення стін: різницю в дровах ми відчули першої ж зими після того, як зробили фасад.

І порахуйте, чим ви міряєте. Складометр — це метр на метр на метр складених дров, із проміжками. Кубометр щільної деревини — це десь на третину більше. Продавці цим користуються постійно, тому питайте прямо: «це складометр чи куб?» — і дивіться, як вивантажують.

Дві речі про безпеку, які я недооцінювала

Димохід треба чистити щороку перед сезоном. Не «як буде час», а обов’язково. Один раз я пропустила, бо восени було не до того, і в грудні тяга впала так, що дим ішов у кухню.

І датчик чадного газу. Штука коштує як дві піци, вішається на стіну і мовчить роками. Чадний газ не має ні кольору, ні запаху, людина від нього просто засинає. У нас датчик спрацював один раз за всі роки — вночі, коли чоловік прикрив шибер зарано. Я тоді зрозуміла, що це найкраще вкладення в здоров’я родини з усіх, які ми робили.

Якщо коротко

Найкращі дрова — граб, дуб, ясен, бук. Береза — чудова, але не сама по собі. Вільха й осика гріють скромніше, зате не гидять димохід. Сосна годиться на розпал і на теплий жовтень. Тополя й верба не варті навіть безкоштовної доставки.

А над усім цим — сухість. Хоч граб, хоч дуб: якщо він мокрий, ви палите воду. Купіть навесні, складіть під навіс, забудьте на рік — і зима буде зовсім інша, ніж моя перша.