— Знаєш, чому в світі так багато злa?

Мама і син сиділи на кухні за чашками чаю. Вечір був тихий, і вони вирішили поспілкуватися після насиченого дня. На кухні панувала затишна атмосфера: аромат свіжоспеченого печива наповнював простір, а тепле світло лампи надавало відчуття спокою.

Мама, Оксана, завжди була мудрою і справедливою жінкою. Вона працювала вчителькою в місцевій школі і завжди намагалася передати своїм учням не лише знання, а й життєву мудрість. Її син, Андрій, був допитливим хлопчиком 12 років, який завжди ставив багато запитань і шукав відповіді на все, що його цікавило.

— Знаєш, чому в світі так багато зла? — почала Оксана, погладжуючи руку сина.
– Чому? — запитав Андрій, уважно дивлячись на маму своїми великими, розумними очима.
— Бо зло активно фінансують, — відповіла вона, трохи сумно усміхаючись.

Андрій задумався на мить, перш ніж продовжити:
– Ммм… А добро?
– А добро ні, — пояснила Оксана, відпиваючи трохи чаю. — Добро тримається на совісті, справедливості та правді.

Андрій кивнув, переварюючи почуте. Він завжди захоплювався мамою за її мудрість і глибоке розуміння світу.
– Ммм… — знову задумався він.

Оксана дивилася на сина з ніжністю. Вона знала, що ці розмови важливі для його виховання і розвитку.
— Але знаєш, чому добро зрештою перемагає? — спитала вона, спостерігаючи за реакцією сина.
– Чому? — відповів Андрій, відчуваючи, що мама зараз скаже щось дуже важливе.

— Бо гроші рано чи пізно закінчуються, а совість, справедливість і правда — вічні… — сказала Оксана, з теплотою у голосі.