Мій друг дитинства
Олеся та Вадим готувалися до весілля. Півтора року вони зустрічалися, і ось нарешті Вадик зробив їй пропозицію. Олеся, не вагаючись, погодилася. Розпочалася підготовка до свята.
«Свідком у нас буде Петька, мій друг дитинства,» — безапеляційно заявив Вадим і запитав: «А кого ти візьмеш за свідка? Тільки когось красивішого, Петька дурнушок не любить.» Олеся не оцінила гумору майбутнього чоловіка і відповіла в тон: «Може, я візьму Женьку за свідка?»
Вадик подавився їжею і здивовано подивився на Олесю: «Зовсім здуріла? Чоловіка в свідки?» «Зате він мій найкращий друг, ніяких подруг не треба,» — з викликом відповіла Олеся. Особа Євгена була для Вадима, як червона тканина для бика. «Не могла знайти собі подругу жіночої статі. Весь час з цим Женечкою ходить, і по магазинах, і на навчання.» Женя та Олеся справді часто спілкувалися. Познайомилися в інституті на першому курсі. Але Олеся ніколи не бачила в Женькові коханого. Він також завжди казав Олесі, що вона для нього просто друг.
Зате всі знайомі не переставали жартувати, що «Олеся з Женечкою — найкращі подружки». І Вадик, як тільки Олеся познайомила його з Євгеном, відразу невзлюбив хлопця. Женя завжди спілкувався з Вадимом коректно, не показуючи неприязні. А ось Вадик міг і нахамити, і зло пожартувати. Олесі часто доводилося стримувати нареченого, який виходив за рамки пристойної поведінки. Але вона безмежно любила Вадика, тому прощала йому все.
Під час підготовки до весілля Женя завжди був поруч з Олесею. Допомагав обрати букет нареченої, їздив на примірки до кравчині. «Ну а що? Це ж нареченому не можна бачити весільну сукню заздалегідь, а йому можна,» — жартувала вона потім з подругами. Свідком вона все ж запросила Аню, з якою теж дружила з першого курсу. Але допомогти їй з підготовкою Аня не могла, оскільки доглядала за хворою мамою. Дівчата годинами розмовляли про все, але супроводжувати Олесю у Ані не було часу.
До весілля залишалася всього тиждень, як легковажний Вадик заявив Олесі, що знайшов нове кохання і ніякого весілля у них не буде. Дівчина намагалася поговорити з нареченим і повернути його до тями. Адже вже все підготовлено, і запрошення розіслані. «Як тепер родичам в очі дивитися?» — плакала вона. Але Вадик був непохитним і, побажавши колишній нареченій щастя, просто заблокував її номер телефону.
Весь день Олеся ридала на плечі у Євгена. «Ну як він міг? Що мені тепер робити?» — захлиналася вона у сльозах. Женя гладив її по голові, обіймав і втішав. «Знаєш, у мене є один варіант!» — усміхнувшись, він продовжив, — «Давай я стану твоїм нареченим!» Олеся від здивування перестала плакати і подивилася на Женю. «Ти?» — недовірливо спитала вона, — «Але ми ж просто друзі?» «Ну і що? Я твій сердечний друг, я ніколи тебе не ображу. Будеш зі мною, як за кам’яною стіною,» — пообіцяв Женя і для солідності додав, — «Зате твій Вадька, як дізнається, від ревнощів помре.» «А як ми в РАГСі все влаштуємо? До весілля всього п’ять днів залишилося,» — спитала Олеся. «Не хвилюйся, я все влаштую. Там подруга моєї матері працює,» — пообіцяв Женя.
Весілля пройшло ідеально. Все, як мріяла Олеся. Єдиним незручним моментом було, що гості постійно намагалися назвати Женю Вадиком. Той у відповідь добродушно сміявся і тактовно виправляв помилку. Перша шлюбна ніч у молодят не відбулася: Женя не був настирливим, а Олеся не могла навіть подумати, що між ними щось буде. «Нічого, я впораюся,» — думав Женя, обіймаючи сплячу дружину.
Минуло двадцять років. Женя сидів на дачній терасі за сніданком. Він любив вранці вийти на свіже повітря і дивитися на ділянку. В одному кутку пишно цвіли піони, посаджені Олесею. В іншому на яблуні, яку кілька років тому укоренив тут Женя, вже зав’язувалися яблука. Здалеку доносилося спів птахів, і тепле літнє сонечко тільки набирало силу.
Євген чув, як потихеньку почали прокидатися домашні. Ось Олеся почала в спальні займатися йогою під мелодійну музику. П’ятнадцятирічна донька Варя знову увімкнула пісні свого кумира і підспівувала йому у ванній. Дев’ятнадцятирічний Костик вийшов на терасу і сів поруч з батьком снідати. «Чому ти такий сумний? І встав так рано, ти ж раніше одинадцятої на дачі не встаєш?» — спитав сина-студента Женя.
«Та ось, тату, всю ніч не спав. Проблема є одна. Мені дуже подобається дівчина, яка зі мною на одному курсі вчиться. Але вона одразу сказала, що ми можемо бути тільки друзями. Що мені робити? Невже це правда, що у нас нічого не вийде?» «Неправда, синку, буває інакше. Я тобі зараз розповім свій секретний метод. Він називається – сердечний друг. Я одного разу в інституті теж був безнадійно закоханий у одну дівчину…».
