Чому наші бабусі все дозволяють онукам? Ділюся своєю думкою

Чому наші бабусі все дозволяють онукам? Нещодавно я стала свідком суперечки під час якої молода жінка бурхливо гримала на свою матір через те, що та занадто балує онуків.

Бабуся промовчала, а я замислилася, чому ж насправді наші матері настільки сильно опікуються онуками. Своїми роздумами ділюся з вами нижче. Також чекаю на зворотний звʼязoк від вас. Мені справді цікава ваша думка.

Я думаю, що наші бабусі все дозволяють онукам, бо вони вже пройшли великий шлях. Вони виростили дітей у турботах, обов’язках, постійній відповідальності. І зараз у них є шанс не «виховувати», а любити по-максимуму.

У молодості бабусі були мамами, які поспішали на роботу, нервували через оцінки, обмежували солодке й вимагали «бути слухняним». А зараз — вони мають право бути просто добрими.

• Додати ще одне печиво.
• Дозволити пограти трохи довше.
• Заколисати замість того, щоб вчити самостійності.

Для них це не слабкість, а форма ніжності. Це їхній спосіб сказати: «Тепер я маю час побути поруч — і я ним скористаюсь».

До того ж, бабусі знають одну річ, яку молодим батькам часто відкриває тільки досвід:  діти виростають занадто швидко.

І всі ці моменти — короткі, смішні, безтурботні — більше не повторяться. Тож коли бабуся дозволяє зайве морозиво чи п’яту казку перед сном — це не балування. Це любов без правил.

І, зрештою, кожна дитина має право хоча б у дитинстві відчути, що її просто приймають — без умов.