Посадка часнику в листопаді. Мої прості правила, які забезпечують гарний урожай
Я завжди чекаю листопада, бо саме тоді беруся за посадку озимого часнику. Для мене це не просто городня робота, а своєрідний ритуал підготовки до наступного сезону. Щороку уважно стежу за погодою й обираю ідеальний момент, щоб зубчики встигли вкоренитися, але не проросли до морозів.
Спершу готую грядку: акуратно перекопую землю, вибираю всі залишки бур’янів і додаю трішки перегною. Свіжий гній не використовую ніколи — він тільки зашкодить і може спровокувати гниль. Мені важливо, щоб ґрунт був пухким, легким і не надто вологим.
Потім підбираю здорові, великі зубчики. Я завжди відділяю їх безпосередньо перед посадкою, щоб вони не пересихали. Обов’язково перевіряю, чи немає на них плям або пошкоджень — такі одразу відкладаю. Не раз переконалася: якісне насіння — половина успіху.
Саджу часник у добре промерзлу, але ще м’яку землю — зазвичай це кінець листопада. Роблю борозенки глибиною приблизно 5–7 см, а між зубчиками залишаю десь по 10–12 см. Для мене це оптимальна відстань: рослинам вистачає місця, і врожай виходить рівним та великим.
Після посадки грядку вирівнюю й мульчую. Найчастіше використовую сухе листя або солому — це допомагає зберегти вологу і захистити часник під час сильних морозів. Якщо зима прогнозується сувора, можу додати ще один тоненький шар мульчі.
Мої головні правила прості:
- Садити вчасно, орієнтуючись на стабільне похолодання.
- Вибирати тільки здоровий посадковий матеріал.
- Не загущувати посадку.
- Обов’язково мульчувати грядку.
- Не вносити свіжий гній перед посадкою.
Дотримуючись цих порад, я щороку отримую сильний, ароматний і довговічний часник. І, знаєте, є щось особливе в тому, щоб довірити землі маленькі зубчики напередодні зими й чекати на їхнє весняне пробудження.
