Перш ніж завести йорка: 10 речей, про які мовчать заводчики

Коли я бачу на вулиці цих крихітних йорків із бантиком на маківці, серце просто тане. А потім згадую, що за всією цією милотою ховається справжній терʼєр із характером бульдога й запитами голлівудської зірки.

Моя сусідка Оксана два роки тому привела додому таке чудо. Назвала Бусею. І перші пів року регулярно дзвонила мені то в захваті, то в розпачі. Бо одна справа — фото в інстаграмі, а зовсім інша — жити з цим характером під одним дахом.

Тож якщо ви зараз серйозно думаєте взяти йоркширського терʼєра, давайте без рожевих окулярів розберемо, що вас чекає насправді.

Це не іграшка, а маленький лев

Перше, що треба зрозуміти: йорк вважає себе величезним псом. Серйозно. Ця крихітка вагою до трьох кілограмів готова кинутися на німецьку вівчарку, якщо їй здасться, що територію хтось зазіхнув.

Бачила якось картину біля парку: йорк завбільшки з кросівок гавкає на алабая й не відступає ні на сантиметр. Господиня в паніці, алабай у повному нерозумінні, а йорк — у бойовій готовності.

І це не дурість. Це в них у генах. Памʼятайте, що спершу йорків виводили зовсім не для подушки на дивані — вони ловили щурів у шахтах. Уявляєте? Ці пухнастики спускалися в темні нори й безстрашно розбиралися з гризунами.

Тому сміливість у них у кpові. Але в сучасній квартирі це означає одне: вам доведеться серйозно займатися соціалізацією щеняти. Інакше виросте маленький тиран, який гавкатиме на кожну тінь.

Шерсть — це окрема робота на пів ставки

Памʼятаєте, як у дитинстві ми заплітали кіски лялькам? З йорком приблизно те саме, тільки щодня. Їхня шерсть за структурою схожа на людський волос. Для алергіків це чудова новина — йорки майже не линяють.

Але є велике «але». Ця шерсть вимагає догляду, як у довговолосої красуні.

Вичісувати треба щодня. Не через день, не коли є настрій — щодня. Пропустите кілька днів — і вітаю, ковтуни. А їх потім уже не розчесати, тільки виcтригати.

Плюс професійне грумінг-стриження раз на місяць-два. І це не примха, а необхідність. Шерсть відростає швидко, плутається, лізе в очі.

І так, той самий хвостик-фонтанчик на голові — це не лише мода. Якщо шерсть не збирати, йорк банально не бачитиме, куди йде. Тож готуйтеся до резиночок, заколок та інших перукарських радощів.

Тендітні, як порцелянова статуетка

Йорк і маленька дитина — поєднання, яке особисто мене лякає. Ці собаки настільки крихкі, що можуть серйозно травмуватися від невдалого стрибка з дивана.

Кістки тонкі, суглоби ніжні. Малюк може ненароком наступити, занадто міцно обійняти, впустити — і все, перелом або вивих.

Найчастіша проблема породи — вивих колінної чашечки, ветеринари називають це пателярним вивихом. Йорк скаче, грається, і раптом починає підкульгувати. Часто це спадкове, тому в гарних розплідниках батьків обовʼязково перевіряють.

Окрема пісня — зуби. У дрібних порід вони ростуть скупчено, швидко зʼявляється наліт і камінь. Без регулярного чищення (так, чистити зуби собаці доведеться двічі-тричі на тиждень) до трьох років можна отримати пародонтоз і ранню втрату зубів. До речі, у йорків часто не випадають молочні зуби самі — їх іноді доводиться видаляти у ветеринара, бо вони заважають корінним.

Ще один момент — очі. Прогресуюча атрофія сітківки трапляється в породи частіше, ніж хотілося б. Тому регулярні візити до ветеринара та страхування здоровʼя домашніх тварин — не забаганка, а тверезий розрахунок. Один серйозний візит до клініки коштує стільки, що поліс окупається з лишком.

Гардероб дорожчий за ваш

Памʼятаєте, як ми сміялися з собачок у комбінезонах? Готуйтеся переглянути погляди. У йорка немає підшерстя. Взагалі. Це означає, що вже за температури нижче плюс десяти він мерзне. Восени, навесні, взимку потрібен одяг. І не одна куртка, а цілий гардероб.

Комбінезон для дощу, щоб шерсть не перетворилася на брудне місиво. Тепла куртка для морозів. Легка вітрівка для прохолодних днів. І взуття! Так, чобітки для собаки — це не мамзельство, а захист лап від реагентів узимку та від розпеченого асфальту влітку.

Уперше взуваючи йорка, будьте готові до комедійного шоу. Пес підніматиме лапи, як циркова конячка, задкуватиме й узагалі вдаватиме, що його тут страшенно кривдять. Але за кілька прогулянок звикне.

Маленька собака — великі витрати

Давайте чесно: йорк — недешеве задоволення. Якісний корм для дрібних порід коштує пристойно. Так, порція крихітна, 30–60 грамів на день, але корм має бути преміумкласу. Економваріант — прямий шлях до проблем із травленням, печінкою та підшлунковою.

Додайте стрижки, шампуні, кондиціонери, щітки. Ветеринар. Одяг, іграшки, лежанка. Я якось рахувала бюджет разом з Оксаною: за рік йорк виходить мінімум як пристойний смартфон середнього класу. І це без форс-мажорів на кшталт хвороб чи травм.

Саме тому досвідчені власники дрібних порід заздалегідь думають про ветеринарне страхування тварин і відкладають невеликий резерв «на здоровʼя». Бо коли о другій ночі собаці стає зле, питання вже не в грошах, а в тому, чи є вони під рукою.

Упертість — їхнє друге імʼя

Йорки розумні. Дуже розумні. Команди схоплюють буквально на льоту. Але є нюанс — вони неймовірно вперті. Якщо йорк вирішив, що чогось робити не хоче, ви можете стояти зі шматочком ласощів хоч годину. Він сидітиме, дивитиметься на вас і думатиме: «Ні, друже, сьогодні не мій день».

Без твердого, послідовного дресирування з йорка виростає істеричний дзвіночок на чотирьох лапах. Вони гавкають. Багато гавкають. На шурхіт, на людей, на інших собак, на листя, що посміло пролетіти повз вікно. І гавкіт у них пронизливий, такий, що дзвенить у вухах.

Уявіть: третя ночі, йорку щось здалося — і пішло-поїхало. Сусіди знизу стукають по батареї, ви заспокоюєте собаку, а вона переконана, що рятує родину від невидимої загрози.

Не для лінивих і домосідів

Так, йорка можна привчити до лотка. І багато хто так і робить. Але це не скасовує прогулянок. Йорк — це терʼєр, йому потрібна активність. Мінімум пів години на день, а краще годину. Бігати, нюхати, досліджувати. Інакше вся енергія піде на руйнування квартири.

Ці крихітки здатні на неймовірне. Можуть перегризти дроти, обгризти кут стола, роздерти взуття. Зуби міцні, мотивація позбутися нудьги — теж.

Плюс йорки схильні до тривожності. Якщо лишати їх надовго самих, можуть вити, гавкати, псувати речі від стресу. Це навіть має назву — сепараційна тривога. Тож якщо ви на роботі по дванадцять годин, добре подумайте.

Ревнивці ще ті

Йорк — собака одного господаря. Він обирає свою людину й відданий їй до нестями. Але це означає, що до нових членів родини — другої собаки, кота чи немовляти — він може поставитися з ревнощами.

Знаю випадок, коли в родині зʼявилася дитина, а йорк почав демонстративно ігнорувати господарів і нишком псувати кутки. Не від шкідливості, а від стресу й відчуття, що його любов зрадили.

Це вирішується, але потребує часу й терпіння. Треба показати собаці, що її так само люблять, поступово знайомити з новеньким і не обділяти увагою.

Вибір щеняти — лотерея, якщо не знати правил

На ринку вам впарять що завгодно під виглядом йорка. Щеня може виявитися метисом, хворим або вирости вдвічі більшим за стандарт. Йорки мають важити до 3,2 кг, але трапляються екземпляри по 5–6 кг.

Це не брак, просто не стандарт. Але якщо ви готувалися до мініатюрної собачки, а отримали середню за розміром, сюрприз так собі.

Тому тільки перевірені розплідники. Документи на батьків, ветпаспорт, можливість подивитися на маму щеняти. Здорове щеня активне, цікаве, шерсть блискуча, очі чисті. Якщо щеня мляве, ховається або агресивне — це тривожні дзвіночки.

І ще момент: хлопчики й дівчатка різні. Хлопчики сміливіші, активніші, але впертіші. Дівчата ніжніші, лагідніші, проте хитріші. Хоча характер — річ індивідуальна, і часом усі ці правила летять шкереберть.

Це щонайменше на 12–16 років

Йорки — довгожителі серед собак. За правильного догляду живуть 12–16 років, а то й довше. А отже, беручи щеня, ви берете на себе обовʼязок на півтора десятиліття.

Ваше життя зміниться. Переїзди, відрядження, відпустки — усе тепер доведеться планувати з огляду на собаку. Йорка не лишиш у друзів на тиждень, як кота. Йому потрібен догляд, увага, режим.

Чи готові ви до цього? Бо кинути собаку чи віддати «в добрі руки» через рік-два, бо «не потягнув», — це зрада живої істоти, яка вам довірилася.

Тож вирішувати тільки вам. Йорк — це захват і розчулення, відданість і море позитиву. Але водночас це відповідальність, витрати й постійна турбота. Якщо ви готові по-справжньому — кращого компаньйона годі й шукати. Ці крихітки мають серце лева й здатні наповнити дім любовʼю.

А у вас є досвід із йорками? Чи, може, тільки придивляєтеся? Розкажіть у коментарях, що хвилює найбільше. Обговоримо разом.