Обрізання малини восени: основні правила для гарного врожаю

Щороку, коли літо відходить і мій сад поволі готується до спочинку, я беруся за одну з найважливіших справ — обрізку малини. З досвідом я переконалася: без цієї процедури гарного врожаю не буде, хоч би як я її підживлювала чи поливала.

Починаю завжди з того, що уважно оглядаю кущі. Видаляю старі, потемнілі пагони, які вже відплодоносили. Їх легко впізнати — вони сухі, ламкі, з сірим відтінком кори. Такі гілки лише забирають силу у молодих пагонів і заважають провітрюванню куща. Потім проріджую зайві молоді пагони, залишаючи найміцніші — 6–8 штук на кожен кущ.

Ще один важливий момент — обрізаю верхівки на висоті приблизно 1,5 метра. Це стимулює утворення бічних пагонів і робить кущ компактним, зручним у догляді. Якщо залишити все як є, малина почне тягнутися вгору, а врожай буде дрібним і розрідженим.

Після обрізки завжди прибираю всі залишки гілок і листя — щоб не зимували шкідники. Землю біля кущів трохи розпушую, мульчую перегноєм або соломою. Так малина легше переносить морози, а навесні швидше прокидається.

З роками я зрозуміла: малина — як жінка. Їй потрібна увага, турбота й своєчасне оновлення. І якщо дати їй це — вона щедро віддячить соковитими, запашними ягодами, якими так приємно ласувати влітку.