Ви точно бачили фото цього будинку з Гонконгу. Показуємо, як виглядає «будинок-мoнcтp» насправді

Його фото не раз ширилися соцмережами. Сотні поверхів, тісні балкони, прямокутник неба, що губиться десь високо вгорі. Для багатьох це стало символом перенаселення, урбаністичного жаxy та безнадії життя у мегаполісі. Цей будинок отримав народну назву — «будинок-монcтp».

Але що, якщо сказати, що все це — ілюзія? Що «монcтp», який лякає в мережі, насправді виглядає зовсім інакше?

«Будинок-монcтp» — це не одна споруда, а цілий житловий комплекс у районі Куоррі-Бей, Гонконг. Він складається з п’яти окремих будинків, зведених у 1960-х роках. З висоти пташиного польоту ці будівлі утворюють форму літери «Ш». Максимальна висота — 18 поверхів. Ніяких сотень поверхів, ніякої нескінченної стіни з балконів — усе це результат майстерного фотомонтажу.

Більшість «неймовірних» фото будинку були відредаговані: окремі будівлі буквально «накладалися» одна на одну у графічному редакторі. Інші кадри знімають із такої перспективи, що обрізають небо й землю, створюючи відчуття замкнутого простору без виходу.

Один із найвідоміших трюків — фотографія прямокутного шматка неба, ніби захопленого з усіх боків стінами.

Насправді такого двору не існує. Це або монтаж, або вигадлива гра з кутом зйомки й освітленням.

Та навіть без фотошопу цей комплекс має свої реальні особливості. Наприклад, оренда маленької квартири (35–40 м²) у цьому будинку може сягати 14 тисяч гонконгських доларів на місяць — це приблизно 1800 доларів США. Деякі власники ділять такі квартири на кілька «кімнаток» по 7–8 м² і здають їх подобово за $150 на день. Парадокс: ціни — як у центрі Лондона, умови — як у хрущовках.

У 60-х роках цей комплекс вважався зразком доступного житла. Усього в п’яти блоках — понад 2200 квартир. Сьогодні тут живе близько 10 тисяч людей. Попри тісноту, місце стало культовим серед фотографів і туристів.

Саме тому будинок-монстр — не лише символ перенаселення, а й пам’ятник урбаністичному розвитку Гонконгу, зі своєю історією та контекстом.

В епоху візуальної культури легко повірити картинці. Але важливо пам’ятати: не все, що виглядає як жаx, є ним у реальності. А справжні історії — навіть без фотошопу — часто вражають більше.