«Мильна» вишивка: неймовірна історія вишивки хрестиком, що підкорила Україну
Звідки взялася «мильна» вишивка в Україні
Українська вишивка має багатотисячолітню історію. Археологічні знахідки свідчать, що традиція прикрашати одяг орнаментами сягає ще скіфської та сарматської доби, а у часи Київської Русі зазнала впливу візантійського шовку та золотошвейних технік. У різних регіонах сформувалися свої особливості: на Полтавщині та Київщині побутували низь і лічильна гладь, на Поділлі та Слобожанщині — ретязь і «зерновий вивід», у Карпатах — різноманітні мережки. Хрестик у цьому розмаїтті був присутній, але займав допоміжне місце, не визначаючи вигляду народного одягу.
Французьке мило та українські сорочки
Ситуація кардинально змінилася у другій половині ХІХ століття. У 1860-х роках французький парфумер Генріх (Анрі) Брокар разом із дружиною Шарлоттою заснував миловарну мануфактуру. Подружжя швидко зрозуміло: аби завоювати масового покупця, потрібна не лише якість, а й ефектний маркетинг. За ініціативою компанії мило почали загортати у барвисті обгортки з квітковими малюнками, створеними професійними художниками. Жінкам орнаменти настільки припали до душі, що їх почали переносити на полотно, відшиваючи сорочки та рушники.
Згодом компанія почала поширювати друковані аркуші у клітинку з готовими орнаментами — перші масові схеми для вишивки. Будь-яка майстриня могла відшити яскравий мотив, навіть не знаючи тонкощів традиційних технік. Так з’явилися так звані «брокарівські» або «мильні» зразки, які швидко стали популярними.
Чому саме хрестик
На схемах клітинки було зручно заповнювати саме хрестиком. Це забезпечувало просте і швидке відтворення «піксельних» квіткових композицій. У результаті техніка, яка доти вважалася допоміжною, почала набувати вагомого значення. Великі троянди, виноградні грона, лілії, гвоздики та інші натуралістичні квіти виглядали ефектно й доступно для виконання. Хрестик поступово посів провідне місце, хоча сприяли цьому й інші чинники — індустріалізація, фабричні тканини, поширення дешевих барвників та готових ниток.
Географія поширення
Дешеве «народне мило» з вкладеними схемами зробило вишивку хрестиком масовою. Жінки почали колекціонувати аркуші, з’явилися спеціальні брошури з цілими композиціями для рукавів, комірів чи рушників. Хрестик став універсальною мовою вишивання.
Найбільше «мильна» вишивка поширилася у центральних і східних частинах України — на Київщині, Полтавщині, Черкащині, Чернігівщині та Дніпровщині. У цих регіонах продукція Брокара була легко доступною, і схеми швидко завоювали популярність.
У західних частинах України, що до 1939 року перебували у складі інших держав, «брокарівські» мотиви були майже невідомі. Там довше зберігалися старіші традиції — геометричні та символічні орнаменти, мережки й гладь.
Критика Олени Пчілки
У такий спосіб, на жаль, стиралися регіональні особливості та розмаїття української вишивки. На цю проблему звертала увагу етнографиня й письменниця Олена Пчілка.
У своїй збірці «Український народний орнамент» вона висловлювала занепокоєння «преміями» — так називали орнаментовані обгортки від мила, що ставали зразками для вишивання. Пчілка вважала, що ці фабричні мотиви спотворюють і затирають давню красу народної орнаментики.
Особливої ваги вона надавала традиційним поєднанням червоного й чорного кольорів, які формували впізнаваний образ української вишивки. Проте масове поширення спрощених схем і швидкість відшивання приводили до того, що стиралася межа між українськими й чужими впливами. Внаслідок цього багато хто перестав помічати чужорідність мотивів, сприймаючи їх як «свої».
Олена Пчілка закликала не жертвувати автентикою в гонитві за легкістю й модою. Її застереження залишаються актуальними й нині.
Між традицією та модерністю
Втім, навіть у добу масового захоплення квітковими схемами старі техніки не зникли повністю. У музейних колекціях збереглися взірці мережок, гладі, низі, якими користувалися паралельно.
«Мильна» вишивка стала символом епохи модернізації та урбанізації: масового виробництва, реклами й нової візуальної культури. Вона залишила слід у культурній пам’яті українців, адже саме в цей час хрестик із допоміжного шва перетворився на одну з найпопулярніших технік вишивки, яка й досі залишається в центрі уваги.
«Мильна» або «брокарівська» вишивка виникла як побічний продукт миловарного бізнесу, але змінила обличчя української традиції. Вона зробила вишивку хрестиком масовою та доступною. Водночас її історія нагадує: народне мистецтво завжди чутливе до зовнішніх впливів — від парфумерних компаній до промислових і соціальних змін. Завдання сучасних дослідників та майстринь — зберегти рівновагу між автентикою та новацією.
