«Не віддав би її і за мішок золота!» — історія чоловіка, який 28 років доглядає свою корову на Чернігівщині

62-річний Микола Надточій із села Підлісне на Чернігівщині живе разом зі своєю коровою Майкою вже понад 28 років. Для когось це просто старе господарство. Для нього — це остання пам’ять про матір і жива душа, яку він не може відпустити.

Колись Микола Олексійович жив у Чернігові разом із дружиною Ларисою. Працював, мав звичайне міське життя. Але коли підприємство закрилося, а мати занедужала, він повернувся в село — доглядати за нею і господарством.

Тоді у дворі були кінь, корова, кабан, собака.
Зараз залишилася лише Майка.

— Її мати з телички викухала і залишила мені — доглядати до останніх днів, — каже Микола. — Майка в нас із 1999 року точно. А народилась ще раніше. Уже старенька, слабенька, я її і на пашу не воджу.

Поки він говорить, корівка стоїть у дворі, повільно переступає з ноги на ногу, ремигає. Вона вже майже не дає молока — по літру вранці й увечері.

— Мені і котам вистачає, — усміхається господар.

Котів у нього завжди багато. І свої, і чужі — ті, що приходять із сусідніх дворів або бігають біля магазину. Бувало, одночасно по сім-вісім. Усіх підгодовує — молоком від Майки.

Раніше життя тут вирувало: мати тримала свиней, курей, готувала сир і сметану, збирала дітям сумки в місто. Тепер у дворі лише кілька курей. Пенсії в Миколи немає — не вистачає стажу, тому підробляє по людях.

Але навіть так він не може зрадити тому, що для нього важливе.

— Кошу їй сіно, заготовляю, годую. Тримаю на чесному слові, бо люблю тварин, — каже він. — Дою і плачу. Кажу: «Маєчко, прости, що я тебе тримаю на cмepть». Здати її на забій не можу, краще сам yмpy.

Коня довелося продати у 2021 році — коли той упав на ноги.
Майку — не може.

⸻

Його доброта не обмежується власним подвір’ям.

Одного разу, проходячи повз сусідський двір, Микола почув виття. У старому колодязі сидів собака. Глибина — близько 12 метрів, води вже не було, але тварина могла не пережити ніч.

Микола не став чекати. Подзвонив однокласнику Анатолію Надточію, а той одразу звернувся до рятувальників.

На місце приїхала команда пожежників. Спочатку спустили вниз кошик із їжею, щоб заспокоїти пса. Потім обережно витягли його мотузками, підстраховуючи знизу. Собака не постраждав — опинившись нагорі, одразу побіг, навіть почав лащитися.

Чий він — так і не з’ясували. У селі таких безпритульних багато.

Після цього колодязь накрили, щоб більше ніхто туди не впав. І рятувальники, і місцеві просять людей перевірити старі криниці — небезпека є не лише для тварин.

⸻

Поки триває розмова, Майка тихо стоїть поруч. А коли журналістка робить фото, вона сама поволі розвертається і йде до хліва.

— Утомилась, — тихо каже Микола Олексійович, зачиняючи за нею двері. — Хай відпочиває.

Його життя просте: стара корова, коти, підробітки.
Але в цій простоті є те, що зараз зустрічається рідко — вірність і людяність, які не продаються ні за які гроші.

Джерело: газета “Гарт“, Аліна Ковальова