Ми так часто обманюємо себе словом «потім»…
Ми так часто обманюємо себе словом «потім»…
Здається, що час безкінечний, що завжди буде завтра, коли встигнемо обійняти, сказати, пробачити. Але «потім» — підступне. Воно може ніколи не настати.
Одного дня поруч уже не буде тих, хто дарував тепло. Ми більше не почуємо улюбленого голосу, не побачимо усмішки, яка колись зігрівала душу.
Діти виростають, батьки зникають у спогадах, а ми лишаємось із відлунням втрачених моментів.
День непомітно перетворюється на ніч, ніч — на втому, а щастя стискається до болісного відблиску у пам’яті.
Не даруйте життю відстрочку. Не складайте любов і ніжність у скриню «на завтра». Бо одного разу замість «потім» залишиться лише гірке «надто пізно».
