Особисто пробyвала! Eфективні секрети, які допоможуть виростити найкращі буряки

Буряк — мій улюблений овоч. З нього готую борщ, салати, натираю з сиром і часником. Щороку він у мене росте солодкий і великий. Можливо, тому, що вирощую його за порадами діда — просто і без зайвих клопотів.

Саджу буряк, коли ґрунт прогріється до +10…+12 °C. Насіння не замочую — одразу кидаю в борозни на глибину 2–4 см. Поливаю лунки теплою водою, потім висіваю насіння — не по одному, а жменею, як є.

Важливо: буряк не любить кислий ґрунт. Тому ще з осені готую грядки — додаю подрібнену яєчну шкаралупу для нейтралізації кислотності.

Через 6–8 днів з’являються дружні сходи. Як тільки з’явиться 2–3 справжні листочки — проріджую. Для круглих сортів (типу «Бордо» чи «Червоний куля») залишаю по 9–10 см між рослинами. Якщо саджу «Циліндру» — достатньо 6–7 см.

Після проріджування роблю першу підгодівлю: на 10 л води додаю чайну ложку кухонної солі та два стакани деревного попелу. Поливаю цією сумішшю під корінь.

І ще один нюанс: буряки, які прибрала під час проріджування, не викидаю. Якщо погода похмура — висаджую їх поряд. У таку погоду вони краще приймаються.

Через два тижні після першої підживи оприскую листя — 2 г борної кислоти на 10 л води. Це захищає буряк від серцевинної гнилі.

Ще через три тижні знову поливаю розчином з солі та попелу (за тим же рецептом). Після цього лише іноді прополюю і розпушую ґрунт після дощів — більше нічого не роблю.

Може здатися, що це забагато мороки, як для звичайного буряка. Але результат того вартий: восени викопую соковиті, великі коренеплоди, іноді розміром із дитячий м’яч. Добре зберігаються і не втрачають солодкість — і в цьому заслуга правильного догляду.