Від обшарпаної бабусиної хати до інтер’єру з журналу: перетворення, яке надихає!
Колись тут стояв звичайний сільський будиночок із дерев’яними вікнами, старенькою піччю та обшарпаними шпалерами на стінах. Дах, що тріщав від часу, вікна, що дихали минулим — усе це чекало на друге життя. І воно настало.
Хату не зносили, не вирівнювали до невпізнаваності. Її зберегли — з душею i сенсом. Архітекторка, яка взялася за проєкт, зуміла поєднати минуле і сучасність так, щоб дім став зручним для життя, але не втратив свого серця.
Найбільший подарунок долі — міцний фундамент і висока стеля.
Усередині — старе планування: невеличка кухня, вітальня і спальня. А ще — піч, яка займала чималеньку частину площі, і туалет надворі. Води в хаті не було, лише колодязь.
Власниця будинку — жінка, яка цінує тишу, краєвиди з вікна й домашній затишок. Її мрія була напрочуд зворушливою: бачити сад прямо з ліжка, мати куточок для гостей і вечірніх розмов, камін — для зими, і море світла — для душі.
Дах зберегли — просто накрили новим.
З’явився другий поверх: затишна спальня та невеликий кабінет із прозорими фронтонами. Частину стелі у вітальні прибрали — відкрили традиційний дерев’яний каркас. Простір став «дихати», з’явилася легкість і глибина. А ще — величезне вікно в їдальні з видом, який щоранку дарує натхнення.
У ванній кімнаті — скляна перегородка, яка не краде простір. Для затишку додали лляні штори з мереживом — ніжно, стильно, трохи ностальгійно. Стіни очищені до дерева, підлога пофарбована у глибокий натуральний колір. Під камін довго шукали покриття — обрали плитку, яка майже зливається з деревиною, створюючи відчуття цілісності.
Інтер’єр — це окрема історія. Деякі речі лишилися від старих господарів: лавка, стіл, пара стільців. А нові — сучасні, але «з характером». Тут немає випадкових меблів: крісло, яке наче обіймає тебе, диван, що запрошує поговорити. Колірна палітра — дерево, білий і чорні акценти, доповнені синіми деталями. Спокійно, природно, красиво.
Історія мала б завершитися швидше, та під дахом оселилися птахи — вивели пташенят, і будівництво зупинили на цілий місяць. Бо дім, який створюють з любов’ю, повинен бути добрим до всіх.
Тепер це не просто оновлений сільський будиночок. Це дім, де хочеться залишитися. Де поважають історію. Де кожна деталь — не декор, а частинка великої любові. Де ранок починається з кави біля вікна, а вечір — біля каміна під пледом. І це — справжнє щастя.
