Двоетапне обрізання ірисів після цвітіння: сприяє росту коренів і запобігає гнилі

Я давно захоплююсь вирощуванням ірисів, і з досвіду знаю: правильна обрізка — ключ до їх здоров’я і розкішного цвітіння щороку. Роблю її у два етапи, і це справді працює — з кожним сезоном мій квітник виглядає ще яскравішим.

Ніколи не зрізаю іриси повністю одразу після цвітіння. Це величезна помилка! Листя до самих морозів годує коріння, тому раннє і жорстке укорочення тільки виснажує рослини. І тоді наступного року вони або зовсім зникають, або цвітуть мляво і бідно.

Я завжди видаляю лише відцвілі квітконоси — і тільки їх. Листя залишаю до осені. Лише у жовтні, коли вже холодає, обрізаю його наполовину — цього достатньо, щоб не зашкодити ірисам.

Після цвітіння обов’язково підживлюю рослини. Зазвичай використовую розведений коров’як (співвідношення 1:10 з водою) або мінеральні комплекси з позначкою «Для садових квітів». Часто чергую органіку з фосфорно-калійними добривами — наприклад, додаю монофосфат калію (15 г на 10 літрів води). Якщо підгодувати іриси двічі з інтервалом у десять днів, результат набагато кращий. Вони ж виснажили ґрунт не лише на азот чи фосфор — треба відновити повний мінеральний баланс.

Інколи замість добрив використовую зольну витяжку. Беру 200 г деревної золи, заливаю двома літрами окропу, настоюю добу, потім додаю води до десяти літрів — і проливаю клумбу. Іриси добре реагують на такий розчин, особливо якщо погода тепла і суха.

Обрізаю іриси лише у сухий день, коли немає загрози грибкових захворювань. Секатор перед роботою завжди дезінфікую — це правило, яке ніколи не ігнорую.

Восени, десь за два тижні до очікуваних морозів, остаточно обрізаю іриси до висоти приблизно 15 см. Потім оглядаю рослини на предмет хвороб чи шкідників — якщо знаходжу щось підозріле, відразу обробляю. І насамкінець — мульчую торфом, тирсою або компостом. У такому вигляді іриси зимують до весни — здорові, захищені й готові до нового старту.