Домашня гірчиця — мій перевірений рецепт із характером

Кожна господиня має свою таємницю. Моя — це гірчиця. Не магазинна, з надто яскравим ароматом і сумнівним смаком, а справжня — домашня, гостра настільки, щоб аж «в носі защипало», але водночас ніжна, з глибиною і теплом.

Мої інгредієнти:

• 4 столові ложки гірчичного порошку; 6–8 ложок теплої кип’яченої води;
• 1–2 чайні ложки цукру; пів чайної ложки солі;
• 1–2 столові ложки олії;
• 1 столова ложка 9% оцту (іноді замінюю яблучним або навіть краплею лимонного соку — виходить м’якше й ароматніше)

Як я її готую:

Спершу у глибокій мисці обережно з’єдную гірчичний порошок із теплою водою. Мішу доти, поки маса не стане схожою на густу сметану. Потім додаю сіль, цукор, олію й оцет. Люблю цей момент — аромат одразу оживає, ніби прокидається.

Далі перекладаю суміш у чисту баночку, накриваю кришкою й відправляю «відпочивати» в холодильник. Хоча й хочеться спробувати одразу, знаю — треба почекати хоча б 6–8 годин. А краще — залишити на ніч. Тоді смак стає округлішим, гострота — благородною.

Мої маленькі хитрощі:

• Якщо хочу, щоб гірчиця «кусалася», цукру кладу менше.
• Коли ж готую для родини — додаю трішки меду, і тоді смак стає теплим, домашнім, майже затишним.

Чому я люблю цю приправу:

Вона не просто додає гостроти до м’яса чи сала — вона, здається, додає життя. Гірчиця розганяє кров, підігріває апетит, зміцнює імунітет і навіть настрій піднімає. У ній — сила кальцію, магнію, заліза й калію.

Але пам’ятайте: якщо маєте проблеми зі шлунком чи гастрит — краще утриматися. Гірчиця не терпить слабкодухих. Кажуть, у кожної господині є страва, за якою її впізнають. Мене — за гірчицею. Гострою, як характер, і теплою, як дім.