90% людей гадки не мають, що це за предмет на фото. Розказуємо

Ще задовго до того, як сучасні технології відправили самотні шкарпетки у «нескінченне кружляння» в сушарках, люди проявляли неабияку винахідливість, створюючи зручні інструменти для хатньої роботи.

Одним із таких простих, але надзвичайно корисних пристроїв стала дерев’яна прищіпка. Спершу вона виглядала як невеликий колишок із двома ніжками, яким фіксували одяг на мотузці. І вже згодом цей інструмент удосконалили — він перетворився на двоскладову шпильку, що краще тримала речі, не дозволяючи вітрові здувати їх із мотузки. Для прачок це було справжнім порятунком.

Нещодавно в соцмережах користувач показав дивні дерев’яні палички з роздвоєним низом і попросив допомоги у визначенні їхнього призначення. Відповідь швидко знайшлася: покоління «ностальгуючих бумерів» згадало, що це — старовинні прищіпки. Колись ними кріпили свіжовипране вологе вбрання, щоб воно сушилося на сонці та вітрі.

Дерев’яна прищіпка, більш відома як білизняна, — звичний побутовий інструмент, без якого важко уявити сушіння речей до появи електросушарок. Сучасні моделі виготовляють із двох дерев’яних планок, з’єднаних пружиною, яка створює потрібне зусилля для надійного захоплення тканини.

Витоки

Ще з давніх часів люди шукали способи зафіксувати білизну під час сушіння. Перші прищіпки вирізали вручну з дерева, кістки чи навіть каменю. Їх могли прикрашати різьбленим орнаментом — поєднання користі й краси.

У 19 столітті, коли виникла потреба у зручному та надійному інструменті, з’явилася прищіпка у тому вигляді, який ми знаємо нині. Її виготовляли з твердих порід дерева, найчастіше клена чи берези, використовуючи простий механізм: дві половинки, з’єднані металевою пружиною.

«Зло для прачок»

Важливий крок у розвитку зробив Девід М. Сміт із Вермонта, який у 1853 році запатентував удосконалену модель. Завдяки його винаходу прищіпка щільно тримала тканину і не дозволяла вітру скидати речі з мотузки — проблему, яку тоді називали «справжнім лихом для прачок».

Еволюція та сьогодення

Із розвитком промисловості виготовлення прищіпок стало масовим і механізованим. Це зробило їх доступними кожній родині, і вони швидко поширилися по всьому світу. Упродовж ХХ століття дерев’яні прищіпки залишалися незамінними, навіть попри появу пластикових варіантів.

Сьогодні їх і далі використовують — і для сушіння одягу, і для творчих виробів. Вони мають особливу ностальгічну цінність, асоціюються з екологічністю й традиційним способом життя.

А тепер питання: що для вас гірше — втратити шкарпетки на вітрі чи «поколотити» їх у сушарці? Поділіться думками — цікаво, хто що скаже!