Щодня він чекає на нього…
Якось мій тато знайшов біля смітника крихітне цуценя. Його добре серце не дозволило пройти повз маленький, тремтячий від холоду рудий клубочок, який мокнув під дощем і благав про допомогу своїм поглядом.
Він доглянув його, виходив і відгодував, подарувавши довіру до людей і справжній дім. Так у нашій родині з’явився Чарлі — песик, який став для батька на пенсії найкращим другом і розрадою. Вони були нерозлучні: тато навчав його простих команд, водив на прогулянки до річки, у ліс та навіть у гори. А коли гриміла гроза, песик обов’язково ховався біля нього в ліжку. Хоч Чарлі й був полохливим, але його відданості вистачило б на цілий світ.
Між ними існувала якась особлива невидима ниточка. Коли тато виходив із дому, Чарлі ніби вимикався: зникав у затишному куточку і завмирав у чеканні. Та варто було господарю повернутися — пес радів так щиро, що його хвіст працював пропелером, а радісне скавуління переходило на тональність, яку, здавалось, могли чути тільки собаки. Він завжди дивовижним чином відчував прихід тата й заздалегідь визирав його крізь щілину брами. Як саме — залишиться для мене загадкою.
Того фатального дня, коли батько поїхав до міста і його добре серце раптово зупинилося, Чарлі теж неспокійно реагував. Він метався двором, вив, не знаходив собі місця, відмовлявся від їжі та ігор. Усі чотири дні, доки тато боровся за життя у реанімації, пес не торкнувся їжі. А на п’ятий день зранку протяжно завив своїм особливим «ультразвуком»… У ту мить я відчула холод у грудях і зрозуміла: щось трапилось. За кілька хвилин задзвонив телефон: «Вашого батька більше немає…»
Минуло вже майже два роки. Чарлі знову виглядає як звичайний пес, проте звичка лишилася: щовечора він просовує носа у щілину брами й чекає. Чекає на свого господаря, ніби вірить, що той обов’язково з’явиться з-за рогу з усмішкою, привітається, погладить по голові, почухає за вушком і, як колись, двічі поплескає по боках, кличучи до себе в ліжко ховатися від грози.
Собача відданість — це, мабуть, одне з найчистіших і найцінніших почуттів на землі. І я впевнена: Чарлі залишатиметься вірним моєму татові аж до власного останнього подиху.
