Квашені огірочки в холодній воді: хрумкі, солонуваті, трохи пряні, з присмаком літа й дідусевого городу

З дитинства я люблю квашені огірки. Не ті, що зі скляної банки з магазинної полиці, а справжні — хрумкі, солонуваті, трохи пряні, з присмаком літа й дідусевого городу. Я їх готую просто, без варіння, у холодній воді, як мене навчила бабуся. І саме в цій простоті — вся суть.

На дно трилітрової банки кладу гілочку вишні, пару листків смородини й хріну — вони дають аромат і зберігають огірки хрусткими. Потім додаю часник, перець-горошок, кілька парасольок кропу — не шкодую. Огірки беру невеликі, міцні, щойно зірвані. Складаю щільно, але без фанатизму — їм має бути зручно “жити” в банці кілька днів.

Маринад? Ніякого кип’ятіння. У холодній, чистій воді розчиняю сіль — на літр води велика столова ложка з гіркою. Добре розмішую і просто заливаю огірки. Банку прикриваю капроновою кришкою і лишаю на кухні на два-три дні. Потім ставлю в холодильник — і ще за день-два вони готові.

Ці огірки — не про зберігання на зиму. Вони — про теплий вечір, молодий картопляник із маслом і шматочок чорного хліба. Вони — як короткий спалах літа посеред буденності. І щоразу, коли відкриваю банку й чую цей знайомий запах, я згадую бабусину кухню, її теплі руки й просту мудрість: усе смачне — просте.