Мама все продала і вирішила переїхати до нас, але попоредити нас про це забула
Марина щойно повернулася з роботи, коли почула дзвінок телефону. На екрані висвітилося ім’я її мами, Ніни Олексіївни.
— Привіт, мамо! Як справи? — з усмішкою почала Марина.
— Ой, донечко, ось думаю, скоро переїду до тебе, — відразу ж випалила Ніна Олексіївна. Її голос звучав схвильовано і радісно водночас.
Марина була в шoцi. Вона з чоловіком Вадимом іноді обговорювали можливість переїзду Ніни до них на старість, але це були лише розмови.
— Мам, ти серйозно? Ми ж ще не готові, у нас у будинку мало місця… — почала вона, але мама її перебила.
— Я вже продала квартиру, донечко. Завтра підпишемо всі документи. Гроші відкладемо на ваш новий будинок, щоб місця вистачило всім.
У голові Марини закрутився вихор емоцій: страх, здивування, почуття провини. Вона не знала, що відповісти.
— Мам, це… це великий крок. Ти впевнена, що це правильне рішення? — ледве стримуючи тривогу, запитала вона.
— Звісно, я все обдумала. Хочу бути поруч з вами, з моїми онуками. Все буде добре, — впевнено відповіла Ніна Олексіївна.
Марина відчула, як її переповнює почуття тривоги, змішане з відчуттям відповідальності. З іншого боку, вона була зворушена турботою матері.
— Добре, мамо, ми все владнаємо. Але давай більше не будемо так поспішно приймати важливі рішення, — ніжно промовила Марина.
— Обіцяю, донечко, — сказала Ніна Олексіївна, і в її голосі зазвучали нотки радості.
Закінчивши розмову, Марина повільно опустилася на диван. Їй треба було обговорити все з Вадимом. Її мама зробила настільки рішучий крок, і тепер перед ними відкривалися нові можливості та виклики.
«Мама завжди казала, що життя — це несподівані повороти. Мабуть, вона має рацію», — подумала Марина, поринаючи в роздуми про майбутнє.
А як би ви поставились до такого рішення мами?
