Пам’ятаєш, як виглядав бабусин фартух?

Пам’ятаєш, як виглядав бабусин фартух? Його головне призначення було простим — захищати святкову чи повсякденну сукню від плям та пилу. Але насправді він був справжнім помічником у всьому. Бабуся знімала ним гарячу сковорідку з вогню, не боячись обпекти руки, витирала нам дитячі сльози та брудні щічки, носила в ньому яйця з курника, а іноді й маленьких курчат.

Наприкінці літа фартух ставав кошиком для яблук чи груш, що падали з дерев. Коли в оселю приходили гості, він перетворювався на тихий прихисток для сором’язливих онуків. У холодні дні бабуся загортала в нього руки, щоб зігрітися, або ж розмахувала ним, роздмухуючи вогнище.

У ньому вона носила картоплю, дрова, свіжозірвані овочі з городу. А коли наближався обід, бабуся виходила до дверей і помахом фартуха кликала з поля чоловіків — сигнал, що страви вже на столі. Щойно випечений хліб вона обережно ставила на підвіконня, прикривши його фартухом, щоб охолонув і зберіг тепло.

Сьогодні вже інші часи: суконь у шафах більше, є пральні машини, сковорідки з ручками, що не гріються, дитячі обличчя ми витираємо вологими серветками, а вогонь розпалюємо поворотом ручки. Та в моїй кухні й досі висить фартух, що нагадує мені про бабусю. Про ту, яка вміла зробити з цього шматка тканини маленьке диво — завжди з любов’ю.