Не був на дачі два тижні, а сусідка за цей час поставила на моїй ділянці парник

Маю невеликий шматок землі за містом, який я використовую виключно для відпочинку. Жодних овочів там не вирощую, бо не хочу витрачати сили та час на догляд за грядками. Натомість облаштував мангал для шашликів і поставив альтанку, щоб заховатися від дощу та проводити приємні вечори з друзями. У планах — звести лазню та встановити паркан навколо території.

Час від часу приїжджаю на ділянку, щоб насолодитися смачним чаєм та забути про міську метушню. Сусіди загалом спокійні й не створюють проблем. Але одна сусідка, Ірина Петрівна, постійно дивувалася, як це я живу без грядок. Її ділянка навпроти була густо засаджена розсадою й квітами, якими вона займалася від ранку до вечора.

Через відсутність паркану, Ірина Петрівна інколи заходила на мій двір без запрошення, що мене дратувало. Бувало, приїду на ділянку, а вона вже там щось розглядає.

— Ірина Петрівна, щось сталося? — питаю. — Та ні, просто думаю, де у вас можна цибулю посадити. Місця ж багато, а ви нічого не вирощуєте. Можна, я щось посію? Ви ж не проти?

Я розгубився, не хотів ображати сусідку, тому відповів: — Можете одну грядку посадити.

Згодом пошкодував про це. Півдня вона копалася на моїй ділянці, і мені стало незручно через її постійну присутність. Ще й переживав, що тепер Ірина Петрівна приходитиме постійно.

Коли я пішов у відпустку й поїхав на море, про цю дрібницю забув. Повернувшись, першим ділом поїхав на дачу й був ошелешений: замість однієї грядки там стояли парник і ще кілька рядів з огірками та помідорами.

Питати в сусідів не було сенсу, я й так знав, чия це справа. Це переповнило чашу мого терпіння, і того ж дня я з другом поїхав до магазину, щоб поставити паркан. Тепер Ірина Петрівна більше не зможе вільно ходити по моєму подвір’ї.

Наступних вихідних вона підійшла й запитала: — А нащо ви паркан поставили? Як же я тепер до розсади потраплю? Ви ж самі не будете за нею доглядати?

Я вважав це нахабством. Того ж вечора розібрав парник і перекинув матеріали через паркан. Відтоді Ірина Петрівна зі мною не вітається.

А як ви гадаєте, чи правильно я вчинив?