Мілкозубчата примула — моя особлива гордість у саду. Як виростити таку красу на ділянці

Мілкозубчата примула — моя особлива гордість у саду. Вона перша прокидається навесні, ще коли сніг лежить у тіні. Кожного року я чекаю її появи, як добру звістку про тепло.

Я вперше посадила мілкозубчату примулу кілька років тому, і з того часу вона розростається щороку. Найкраще вона почувається в півтіні — я висадила її під яблунею, де сонце буває лише вранці. Головне — не допускати пересихання ґрунту. Поливаю регулярно, особливо в посушливі періоди. Але й застою води не люблю — коріння може загнити.

Ґрунт для неї підготувала легкий, з компостом і трохи піску. Весною підживлюю комплексним мінеральним добривом, іноді додаю трохи золи — для кращого цвітіння. А коли примула відцвітає, не поспішайте обрізати листя — воно ще живе і годує рослину до осені.

Розмножую її просто — поділом куща. Кожні три-чотири роки викопую, обережно ділю і пересаджую. Так примула не загущується і не вироджується. До речі, восени я обов’язково мульчую її сухим листям або перегноєм — щоб не вимерзла в сувору зиму.

Примула мілкозубчата — невибаглива, але вдячна. За турботу вона дарує справжнє весняне свято кольору. Коли вся клумба розцвітає ліловими й пурпуровими кулями — я знаю: весна прийшла остаточно.