Історія однієї «стінки»: як я переробляла її 5 разів і що з цього вийшло в фіналі
Сьогодні хочу поділитися з вами історією нашого меблевого гарнітуру, який у нас вдома завжди називали просто «стінкою». Це не просто предмет інтер’єру, а справжній свідок усіх ремонтів, моїх експериментів та змін смаків протягом багатьох років.
Стінку батьки дістали на початку 90-х, коли мені було приблизно п’ять років. Тоді це вважалося справжньою розкішшю, та й мода була саме на такі масивні меблі. У нас навіть стояла ще одна подібна у другій кімнаті, а в коридорі – цілі шафи. Чесно кажучи, досі дивуюсь, як вони взагалі поміщалися у нашій квартирі.
Коли мені виповнилося двадцять, я вперше вирішила дати старій стінці друге життя. Фото, на жаль, не збереглося, але пам’ятаю, як ретельно обклеювала її коричневою самоклейкою. Це тоді було дуже модно. Минуло кілька років – я зірвала ту плівку й замінила на нову.
А ще через п’ять років наважилася на фарбування.
Майстри запевняли мене, що після самоклейки це неможливо – клей, мовляв, проявиться через фарбу, а все швидко зіпсується. Але я вирішила ризикнути. Зняла плівку, все акуратно відмила уайт-спіритом, потім зашкурила і загрунтувала білою акриловою емаллю. Лише після цього нанесла кілька шарів фарби. Роботи було багато, але результат мене тоді дуже тішив. Зараз дивлюся на фото й думаю: «Невже мені це справді подобалось?» Смаки з часом змінюються, і дуже відчутно.
На той проєкт пішло близько 6 літрів фарби, літр лаку, пляшечка колеру та цілий рулон самоклейки для обклеювання внутрішніх полиць у дрібні рожеві квіточки.
А кілька років тому, буквально за 10 днів до Нового року, я знову взялася за ремонт і вкотре перефарбувала нашу стінку. Ми так звикли до неї, що міняти на щось інше поки не бачу сенсу, хоча про старовинний буфет мрію досі.
Цього разу я відкрутила всі незграбні декоративні верхівки та замінила їх звичайними стельовими плінтусами, які пофарбувала разом із усією конструкцією. Колір вийшов випадково – я переплутала чорний і зелений колер, і замість «полину» отримала антрацит.
Спочатку злякалася, але, додавши синій і білий відтінки, отримала складний і дуже стильний колір. Цікаво, що саме такі відтінки меблів у той рік з’явилися навіть в IKEA, але в мене все вийшло інтуїтивно. Тут мені дуже допомогли знання з колористики, адже я змогла врятувати зіпсовану фарбу й отримати модний результат.
Довго шукала нову фурнітуру – хотілося керамічну, і таки знайшла! У результаті три літри фарби, кілька баночок колеру та літр лаку подарували нашій стінці п’яте життя.
Мій інтер’єр досі у процесі, і я не виключаю нових змін у майбутньому. Тож моя порада: не поспішайте викидати старі речі. Трохи фантазії, зусиль – і вони зможуть стати не лише функціональними, а й особливими, даруючи нові емоції та затишок у домі.
