Бабуся казала мені: «Збережи цей рецепт, доню — він справжній скарб». Корисна калина на зиму

Я пам’ятаю, як бабуся казала мені: «Збережи цей рецепт, доню — він справжній скарб». І ось я ділюся своїм варіантом «живої» калини на зиму — без варіння, максимально просто.

Калина для мене завжди асоціювалася з осінніми днями на подвір’ї бабусі. Колись ягоди збирали вже після перших морозів — тоді вони втрачали гіркоту і ставали м’якими. Ми перетирали їх через марлю, віджимали сік і змішували з цукром — на кожний літр соку йшло приблизно 1,2–1,3 кг цукру. Таке «варення» зберігали у холодильнику протягом зими.

Сьогодні я роблю ще легше. Спершу обираю ягоди, які вже стали червоними, м’якими й добре відділяються від гілок.
Замість марлі я використовую соковижималку — отримую густий сік із м’якоттю, а кісточки лишаються сухими.

На 1 літр такого соку додаю склянку цукру (200 г), хоча можна підлаштувати під свій смак. Спочатку калиновий сік трохи гірчить, але з часом залишається лише приємна кислинка.

Я ретельно перемішую до повного розчинення цукру. Потім розливаю готову масу по невеликих поліетиленових пакетах, максимально видавлюючи повітря. Зав’язую їх і кладу у морозильник.

Взимку поступово дістаю пакети, даю соку розмерзнути — і додаю до чаю, каш, млинців або ласую ложечкою. Таке «живе» калинне «варення» зберігає максимум вітамінів, підсилює імунітет, допомагає при застуді та зміцнює сили в холодну пору року.