А ви знали, що Оноре де Бальзак не міг одружитися з коханою жінкою майже два десятиліття — і зробив це в Україні?

Його обраницею була графиня Евеліна Ганська — багата польська поміщиця з маєтком у Верхівні, на Житомирщині. Вони познайомилися заочно: у 1832 році письменник отримав з Одеси листа від таємничої “Іноземки”, яка захоплювалася його творчістю. Лист писала саме вона — Евеліна.

Так почалося листування, яке тривало понад 15 років. Вони зустрічалися в Швейцарії, Відні, Дрездені, але не могли бути разом — Евеліна мала чоловіка, польського шляхтича Венцеслава Ганського. Бальзак був закоханий, але залишався лише другом і співрозмовником. До того ж, він був злиденним і хвоpим, а вона — спадкоємицею величезного маєтку.

Лише після смеpті її чоловіка у 1841 році перепони почали зникати. Але навіть після цього обставини змушували їх чекати — дев’ять років очікування, перешкод, політичної напруги й прикордонної бюрократії.

У 1847–1848 і 1849–1850 роках Бальзак двічі приїздив в Україну, жив у Верхівні, надихався красою українських полів, писав:
«Це пустеля, царство хлібів… Тут починається український чорнозем — плідний, мовчазний, величний».

Разом з Евеліною він відвідував Київ, захоплювався Лаврою, Софією, ярмарками на Подолі, жив у Ганських на Печерську, працював над «Листом про Київ».

І нарешті — в березні 1850 року — вони повінчалися в костелі Святої Варвари в Бердичеві. Бальзак був фізично виснажений, але душевно щасливий.

Менше ніж за пів року вони виїхали до Парижа, де 18 серпня 1850 року, тримаючи Евеліну за руку, Бальзак відійшов у вічність.

Вона залишилась вірною його пам’яті, видавала його твори, редагувала рукописи і підтримувала його ім’я.

А в українській Верхівні досі стоїть палац, у якому французький класик мріяв прожити свої останні роки. Бо частина його “людської комедії” була написана саме тут — в Україні.