Чому електрики після себе не залишають обрізки проводів? Моя чесна відповідь

Я працюю електриком уже багато років, і можу чесно сказати: якщо після майстра залишилися обрізки проводів, ізоляція, шматки гофри чи стяжки — це не дрібниця, а показник підходу до роботи. І ось чому я ніколи не залишаю за собою таких «слідів».

По-перше, це безпека. Навіть невеликий шматок мідного дроту з оголеною жилою може стати причиною короткого замикання, якщо випадково потрапить у щиток або розеткову коробку. Металеві обрізки — це провідник струму. Залишити їх на підлозі чи в електрощиті — означає створити потенційний ризик для власника приміщення.

По-друге, порядок у проводці починається з порядку на робочому місці. Якщо я акуратно відміряю кабель, знімаю ізоляцію рівно настільки, наскільки потрібно, і не нарізаю «про запас», то й відходів майже немає. А якщо щось і залишається — я одразу все збираю. Це звичка, вироблена роками.

По-третє, це повага до клієнта. Людина платить не тільки за те, щоб у неї працювали розетки чи світильники, а й за якісний сервіс. Коли після монтажу в кімнаті чисто, без сміття та обрізків — це справляє зовсім інше враження. Я завжди кажу: хороший електрик залишає після себе тільки світло.

Є ще один практичний момент. Обрізки проводів — це матеріал, який можна здати на переробку. Мідь коштує грошей, і викидати її в сміття просто нерозумно. Я складаю все в окрему коробку, а потім здаю. Це і економно, і екологічно правильно.

Крім того, хаотично розкидані шматки кабелю часто свідчать про те, що майстер працював без чіткого розрахунку. Професіонал заздалегідь планує траси, розуміє, де буде розподільча коробка, скільки потрібно довжини на підключення, і не ріже провід «на око».

Для мене це питання репутації. Я знаю, що люди звертають увагу на дрібниці. Якщо я охайний у малому, мені довірятимуть і в більш відповідальних речах — монтажі щита, підключенні автоматів, розведенні груп.

Тому відповідь проста: справжній електрик не залишає після себе обрізки проводів, бо думає про безпеку, порядок, повагу до клієнта і власне ім’я. І я завжди дотримуюся цього принципу.