Чому автомобіль водить по трасі. Коли треба робити розвал-сходження, а коли балансувати колеса

Особливо часто плутанина виникає тоді, коли потрібно зрозуміти різницю між балансуванням коліс і розвалом-сходженням, яке в побуті зазвичай називають просто «геометрією». Обидві процедури ніби мають одну мету — щоб авто їхало рівно, а шини не зникали за один сезон. Але насправді це зовсім різні речі, і плутати їх не варто.

Почнемо з балансування. Уявіть собі пральну машину, в яку поклали одну важку мокру ковдру. Під час віджиму вона починає підстрибувати й намагається «втекти» з ванної. Приблизно так само поводиться автомобіль, якщо колесо має нерівномірний розподіл ваги.

Балансування — це встановлення невеликих вантажів на диск, щоб компенсувати нерівності гуми та самого колеса. Якщо цього не зробити, то вже після 80 км/год з’являються вібрації: кермо тремтить, сидіння передає дивний масаж, а витрата пального непомітно зростає. До того ж їзда з розбалансованими колесами поступово «добиває» підвіску.

Зрозуміти, що балансування потрібне, нескладно. Окрім вібрацій, з’являється нерівномірний знос протектора або відчуття, що авто гірше слухається керма. Причини зазвичай прості: глибока яма, контакт із бордюром, втрачений вантажик або просто активна манера їзди. Навіть звичайний бруд, що налип з внутрішнього боку диска, здатен порушити баланс.

Сама процедура елементарна: майстер знімає колесо, встановлює його на спеціальний стенд, який показує, де і який вантаж потрібно додати. Це можуть бути набивні тягарці по краю диска або акуратні клейкі — для легкосплавних коліс.

Тепер перейдемо до складнішої теми — розвалу-сходження. Хоча назва англійською перекладається як «вирівнювання коліс», насправді колеса тут майже не чіпають. Основна робота відбувається з підвіскою. Завдання — правильно виставити кути, під якими колеса розташовані відносно дороги та між собою. Саме це забезпечує стабільну керованість і рівномірний контакт шин з асфальтом.

Ознаки порушеної геометрії зазвичай помітні одразу. Машину може тягнути вбік при русі прямо, кермо стоїть криво, хоча колеса візуально рівні, або ж гума стирається з одного боку значно швидше. Збити налаштування легко: достатньо серйозної ями, заїзду на бордюр чи тривалого ігнорування зношених деталей підвіски. Навіть зміна кліренсу — підняття чи заниження авто — вимагає повторного регулювання.

Під час розвалу-сходження механік працює з трьома основними параметрами. Перший — розвал. Якщо дивитися на авто спереду, це нахил коліс усередину або назовні у верхній частині. Неправильний розвал буквально «з’їдає» шини за короткий час.

Другий параметр — сходження. Уявіть, як стоять ваші ноги: носками всередину або назовні. Те саме відбувається і з колесами. В ідеалі вони мають дивитися прямо, інакше гума швидко стиратиметься по краях.

І третій, найменш зрозумілий, але дуже важливий — кастер. Це кут нахилу осі повороту. Найпростіший приклад — коліщатко в супермаркетному візку. Якщо воно погано повертається і не тримає напрямок, значить, із кастером щось не так. В автомобілі правильний кастер допомагає керму самостійно повертатися в центральне положення після повороту та впевнено тримати пряму на трасі.