Бетонні каньйони Цзеяня: коли сусіди ближче, ніж здається

Уявіть, що ви можете привітатися з сусідом із будинку навпроти, просто простягнувши руку з вікна. Для мешканців одного з житлових кварталів у китайському місті Цзеянь це не метафора, а повсякденна реальність. Світлини цих «будинків-близнюків», що стоять майже впритул, нещодавно сколихнули соцмережі, викликавши дискусії про межі допустимої щільності забудови.

Чому це стало можливим?

Китайська провінція Гуандун — один із найбільш густонаселених та економічно розвинених регіонів світу. Тут кожен квадратний метр землі коштує цілий статок. Феномен такої забудови (яку самі китайці іноді називають «будинками-рукостисканнями») виникає через поєднання трьох факторів:

1. Дефіцит землі: У мегаполісах, що швидко ростуть, вільного простору майже не залишилося.
2. Максимальна вигода: Забудовники намагаються розмістити якомога більше квартир на мінімальній ділянці, щоб отримати максимальний прибуток.
3. Спрощені норми: Хоча в Китаї існують правила щодо інсоляції (сонячного світла), у деяких районах або при специфічному плануванні ці норми обходяться, щоб задовольнити шалений попит на житло.

Життя в тіні

На фото видно, що через таку близькість сонячне світло потрапляє в нижні квартири лише на коротку мить, коли сонце перебуває в зеніті. Решту часу мешканці живуть у постійних сутінках, дивлячись у стіну сусіднього хмарочоса.

Попри «урбаністичний шок», який відчувають іноземці, для багатьох великих міст Азії така щільність стає вимушеною нормою. Це плата за можливість жити в центрі економічного дива, де робота та інфраструктура знаходяться в кроковій доступності, навіть якщо ціною цього стає краєвид із вікна.